8 січня в нашій бібліотеці відбулася презентація циклу документальних розвідок історика Богдана ЛЕВИКА, присвячених Львівській політехніці, її студентам та викладачам, у 1939-1952 рр. Автор протягом двох десятиліть служив у МВС, має звання полковника. Доктор історичних наук, очолює науково-освітній центр Львівської політехніки.

Історик Іван СВАРНИК, відкриваючи захід, підкреслив, що всі книги д-ра Богдана Левика є науково-документальними, базуються виключно на архівних джерелах, які доти не були в науковому обігові. З точки зору історії Львова, Галичини й України загалом особливий інтерес викликає книга про студентські антирадянські групи Львівської політехніки повоєнних (1949-1952) років. Оприлюднений автором матеріал з архіву СБУ свідчить про органічний зв’язок українського збройного руху опору (УПА), підпілля (ОУН) і галицького студентства. Студенти, маючи безпосередній зв’язок з нашим селом, отримували від рідних і знайомих нелегальну літературу, створювали підпільні гуртки й боролися проти окупаційної влади різноманітними методами. Таким чином рух опору набував загальнонародного характеру й слугував формуванню нових поколінь борців за волю народу.

Богдан ЛЕВИК стисло розповів про свій життєвий шлях і науковий доробок. Він здобув медичну освіту у Львові (1984), далі тривалий час працював у МВС (1985-2008), займався розвідкою, керував збором і аналізом інформації. Стажувався у Великобританії, Туреччині, Хорватії. Вийшовши у відставку в званні полковника, працював у Львівській політехніці, займався науковою роботою. 2010 захистив кандидатську з військової історії, а 2016 став доктором. Автор 8 монографічних досліджень з питань національної безпеки, військової історії, геополітики, нацменшин. Докладніше зупинився на характеристиці 6 книг, виданих протягом 2024 року. Книга 1 «Державні технічні курси на базі Львівської політехніки 1942-1944 рр.» хронологічно мала б бути четвертою. Адже кн. 2 («Радянські репресії проти польських викладачів та студентів ЛП у 1939-1941 рр.»), 3 («Спроба радянізації ЛПІ 1939-1941 рр.») та 4 («Українські студенти ЛП – розстріляні, репресовані, зниклі безвісти. Вересень 1939-червень 1941 рр.») висвітлюють раніші події. Кн. 5 «Польські професори ЛП, репресовані у 1944-1946 рр.» і 6 «Антирадянські підпільні студентські групи у ЛП в повоєнні роки» охоплюють загалом 1944-1952 рр. Увесь цикл досліджень висвітлює маловивчені питання розвитку освіти у Львові ХХ ст., репресивну політику СРСР щодо польських, українських, жидівських (єврейських) викладачів і студентів, особливості формування й функціонування руху опору тоталітарним режимам, життя технічної інтелігенції в умовах війни та багато інших аспектів суспільного життя. Базою для досліджень були архіви СБУ, Держархів РФ, Ягеллонського університету в Кракові, ЦДІА у Львові, Львівської політехніки, Держархів Львівської обл.

Розповідь про свої знахідки в архівах автор проілюстрував низкою конкретних прикладів доль видатних науковців, окремих підпільних груп, розкрив механізми діяльності радянської репресивної системи.

З питаннями до Б. Левика й пропозиціями зверталися учасники презентації - доктор економічних наук Борис Карпінський, доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, доктор мистецтвознавства Ростислав Шмагало, доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат технічних наук Михайло Яворський, кандидат філософських наук Віктор Маринюк, завідувач відділу україніки Євген Салевич. Усім їм автор спробував відповісти в міру лаконічно, оскільки часто міркування присутніх потребували окремого обговорення.

Участь у презентації, окрім згаданих учасників, брали громадські діячі Зеновій Бермес, Зоряна Іванків, Іван Вівчарівський, Михайло Вельгош, Олег Подвірний, редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, співак і композитор Роман Ковальчук, музикант Нестор Ковальчук, художники Ігор Коліcник і Василь Семенюк.

Світлини Ігоря Колісника.