Зимового пополудня 5 грудня у великій читальній залі відбулася незабутня зустріч з відомим письменником і перекладачем Андрієм СОДОМОРОЮ, який 1 грудня відзначив своє 80-річчя.

Вечір відкрив директор бібліотеки Іван СВАРНИК, який поділився споминами про архівну сторінку життя письменника. Протягом 1960-х років він працював у Держархіві Львівської області й Центральному історичному архіві. Саме з останнього письменник виніс дуже цікавий життєвий досвід, який згодом відобразився в низці оповідань, починаючи з «Фотелю пана Дучака». Архів тоді переживав, як і вся країна, цікавий період оновлення й реорганізації. В ньому працювали такі відомі науковці, як Олег Купчинський, Валентина Сіверська, Орест Мацюк, Петро Пироженко. З 1961 року академік І. Крип’якевич та директорка архіву Н. Врадій, яка багато в чому дослухалася до порад відомого історика, започаткували тут постійний семінар з архівознавства і спеціальних історичних дисциплін, далекий від панівної комуністичної ідеології. Тому до архіву вчащали не лише фахові історики з університету й Інституту суспільних наук, але й поціновувачі історії з музеїв, бібліотек, краєзнавці. Вони не мали можливості публікувати свої відкриття, тому архівні семінари стали для багатьох єдиною можливістю поділитися результатами власних пошуків. На одному з таких семінарів виступив і молодий латиніст відділу давніх актів архіву Андрій Содомора. Тема його повідомлення «Поділ дня в добу середньовіччя» згодом значно ширше розкрилася в науковій розвідці, опублікованій у «Записках НТШ». Спілкування з архівістами, великий фактологічний матеріал, близьке знайомство з латинськими судовими документами згодом стали одним із основних мотивів власної творчості Андрія Содомори.

Критик і видавець Василь ҐАБОР, який виступив модератором подальшої розмови, поділився своїми враженнями від творчої співпраці з Андрієм Содоморою, якого вважає надзвичайно талановитим письменником, перекладачем і науковцем. Він задавав «винуватцеві» зустрічі певні напрями для розмови. Наприклад, запитав, про людей, які справили на нього найбільший вплив, наштовхнули на зміни в житті й творчості. Відповідаючи на це, Андрій СОДОМОРА згадав про колег – письменників Романа Іваничука, Романа Федоріва і Юрія Коваля. Саме вони спричинилися до власної творчості – поетичної і прозової. Особливо дорогою для себе ювіляр вважає книгу «Під чужою тінню». Звісно, багато в чому це ніби продовження перекладацької діяльності, відповідь на запитання, поставлені класичною літературою. На пропозицію В. Ґабора поміркувати про час, письменнник відповів, що час для нього – один із основних моментів творчості. Міркуючи про час, він висловив низку афористичних міркувань: «Можна жити у часі, а можна – з часом», «Хто не живе минулим, той не живе, а перебуває», «Теперішній час у давніх – praesens – присутній». Міркуючи про античну літературу, перекладач зауважив дві речі: античні автори, як правило, не писали про дитинство; в античній поезії немає півтонів». На це Василь Ґабор зауважив, що творчості Андрія Содомори притаманна якраз найширша гама почуттів, він є блискучим майстром передачі найделікатніших порухів людської душі. Щодо останнього він розповів, що на практичних заняттях зі студентами він дав їм по одній сторінці прози Н. Бічуї та А. Содомори, пропонуючи вгадати, що писав мужчина, а що жінка. Студенти однозначно сказали, що сторінка Бічуї написана точно мужчиною, а Содомори – жінкою, однак щодо останньої – є певні сумніви, бо ця жінка надто розумна. Продовжуючи тему імпресій, письменник прочитав фраґмент вірша про солодкий запах спаленого картоплиння на полі, який вкарбувався у дитячу пам’ять як запах вітчизни. «Я наскрізь сільський. Я пам’ятаю кожну назву кожного куточка в селі».

Письменник Богдан ДЯЧИШИН зачитав кілька фраґментів зі своїх книг про Андрія Содомору («Крихти живого часу від Андрія Содомори»), про якого сказав «ми живемо в епоху Андрія Содомори».

Андрій Содомора відзначив, що для нього нинішній захід дуже важливий, адже він зветься «зустріч», а зустріч – це іменник руху.

На вечорі була презентована виставка творчого доробку Андрія Содомори та книг і статей про письменника (зокрема Б. Дячишина) під назвою «Співець одвічних перетворень». На завершення письменник давав автографи й спілкувався з поціновувачами його творчості в невимушеній атмосфері.

Іван СВАРНИК