Мої сусіди на подвір’ї жваво, навіть із запалом, обговорювали фільм “Чорний ворон». Порівнювали з оригіналом, відзначали неповне відтворення сюжету, не дуже добре озвучення діалогів («як собаки гавкають і пташки кричать чути, а що говорять – не зрозуміло»).

Як на мене, кіно – цілком інакший жанр мистецтва, сценарій зовсім не повинен (зрештою, це й неможливо) відтворювати все, що міститься в літературному творі. Його мова – зображення, рух, освітлення, звуки. Хоча сюжет і образи відіграють не останню роль у сприйнятті твору глядачем. А ще фільм повинен впливати на душу й настрій, робити людину людянішою і кращою. І навпаки – гартувати й готувати до відчайдушної боротьби за свій народ і державу. Чи фільм «Чорний ворон» вплине на українців? Гадаю, що так. Адже він оптимістичний і показує героїв, які воюють за Україну без москалів і комуністів, у безнадійній з мілітарної і політичної точки зору ситуації. Так само, як воювали наші повстанці в 40-ві-50-ті роки ХХ ст. Воювали, щоб показати іншим – наш дух не зламати, ми помремо, але не скоримося!

Отож раджу перечитати «Залишенця» або «Чорного ворона» Василя Шкляра. Зауважу, що в фондах бібліотеки є ще півтора десятка інших творів цього автора – романів, повістей, творів для дітей. Читаймо самі й радьмо друзям!

Іван Сварник

Ім’я музикознавця, педагога Стефанії Павлишин добре відоме у науково-мистецьких колах не тільки нашого краю, але й держави та далеко за її межами.

Стефанія Павлишин народилась 20 травня 1930 року у Коломиї, тепер Івано-Франківська обл. З роду Барвінських. Кандидат мистецтвознавства (1955). Доктор мистецтвознавства (1981). Професор (1983). Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (1992). Член Спілки композиторів України (1957), її правління (1974-1979, 1999-2004). Почесний доктор Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка (2010). Закінчила фортепіанне відділення Львівського музичного училища (1949, клас Е. Кашиної) та 3 курси теоретичного відділу історико-теоретичного факультету Львівської консерваторії (1952, клас А. Котляревського), аспірантуру при Київській консерваторії (1955, науковий керівник П. Козицький). 1949-1952 – викладачка музичних шкіл Львова, 1953-1954 – історії музики Київської консерваторії. 1955-1985 – кафедри історії музики Львівської консерваторії, 1960 – доцент, 1983 – професор. Від 1988 – голова секції мистецтвознавства Західного наукового центру Національної Академії Наук України. Автор близько 300 наукових досліджень, поміж них: 15 окремих видань (кількох монографій, методичних розробок, сотень журнальних і газетних статей, численних радіо- й телепередач). Також активний дописувач до календаря знаменних та пам’ятних дат «Митці Львівщини», що видає наша книгозбірня.

Папа Римський, архієпископ Краківський, кардинал, філософ, поет, драматург і педагог, почесний громадянин Львова народився в м. Вадовіце поблизу Кракова (нині – Малопольське воєводство, Польша); другий син Кароля Войтили та Емілії з Качуровських. Початкову освіту здобув у місцевій гімназії (1930-1938). Захопився театром, грав у гімназійному драматичному гуртку. У жовтні 1938 р. вступив на філософський факультет Яґеллонського університету в Кракові й паралельно приєднався до експериментального драматичного гуртка «Студіо 38» Тадеуша Кудлінського.

Дарунок бібліотеці до ювілею від нашого давнього партнера Марти Пивоваренко

Відділ зберігання. Дарія Ільчишин, Тамара Вєткіна (зав. відділом), Н. Н. 1976

60-70-ті роки ХХ ст. були цікавим і насиченим змінами періодом у житті бібліотеки. Значно підвищився освітній рівень бібіотекарів, які здобували спеціальну та вищу спеціальну освіту. Перший ювілей – 25-ліття – бібліотека урочисто відзначила 1965 . На той час вона стала визнаним науково-методичним центром бібліотек Львівщини. 1966 р. В бібліотеці розробили Статут, за яким установа стала «науковою бібліотекою універсального профілю» з розгалуженою структурою, у ній відкрилися відділи обслуговування працівників сільського господарства, зберігання фондів,обмінних фондів, інформації з питань культури і мистецтва, редакційно-видавничий, комплектування фондів, технічної літератури (1968). Дещо раніше, 1962 р., відділ мистецької літератури (на базі фондів Обласного будинку народної творчості). Але того ж року відділ перетворили на самостійну міську музично-театральну бібліотеку.