ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ

СЄРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

(1965-2020)

15 грудня 2020 року, на 56-му році життя, після підступної хвороби померла СЄРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА, бібліотекар 2-ої категорії відділу мистецької літератури. Після закінчення у 1984 році Львівського культосвітнього училища культури за фахом режисер клубних заходів, вона три роки працювала в різних установах міста Львова, а з 1988 року і до смерті в нашій бібліотеці. У відділі мистецької літератури Наталія Олександрівна опанувала фах бібліотекаря, досконало знала нотний фонд, за який відповідала, і професійно, з любов’ю обслуговувала користувачів, брала участь у проведенні заходів.

Пішла від нас проста, доступна в спілкуванні, доброзичлива, чуйна, гарна зовнішньо і внутрішньо, уважна до колег людина.

Світла пам’ять про Сєрову Наталію Олександрівну назавжди залишиться в наших серцях.

Адміністрація та колектив Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки

Висловлюємо щиру вдячність нашому доброму сусідові п. О. Мизакові (туристична агенція «Глобус») за подароване до бібліотеки рідкісне видання – «Українсько-словянський буквар» для дітей, виданий у Варшаві 1933 року. Видання, вочевидь призначалося для дітей православних громадян Польщі, українців. Окрім навчання мови, воно мало на меті й навчання Закону Божого. Книжечка буде цікавою для педагогів, катехитів, мовознавців і для всіх, кого цікавить історія нашої мови, культури, віри.

7 серпня минає 150 літ від дня народження відомого галицького митця Осипа Куриласа ((1870-1951). Він прожив довге й насичене життя, бачив Австро-Угорщину, визвольні змагання, відродження України, пережив Першу і Другу світові війни, залишив виразний відбиток на формуванні української мистецької культури ХХ століття. Був незрівнянним портретистом, майстром олійного живопису, чудовим графіком, пейзажистом і баталістом. А головне – свідомим українцем, який воював за незалежність України в лавах Легіону УСС, очолював мистецький відділ Пресової Кватири. Воював пензлем і пером, фіксував хвилини тріумфу української зброї і сірі будні війни, ілюстрував стрілецькі журнали «Бомба», «Самохотник», залишив чудові портрети Сеня Ґорука,Василя Дідушка, десятки поштівок на стрілецькі теми. В радянські часи творчість митця замовчувалася, значна частина їх була фізично знищена. Нещодавно Андрій Крижанівський видав цінне дослідження про життя і творчість Осипа Куриласа, доступне користувачам бібліотеки у відділі мистецької літератури.

Сьогодні, 29 липня, Україна відзначає 155-річчя від дня народження Андрея Шептицького.

Андрей (до висвячення Роман-Олександр-Марія) Шептицький – найвидатніший релігійний діяч України ХХ століття. За впливом на громадсько-політичний рух і життя суспільства, за внеском у розвиток української культури, за рівнем інтелекту й бачення проблем нації його можна порівняти хіба що з такими постатями, як Тарас Шевченко, Іван Франко й Михайло Грушевський. Не випадково у серпні 1944 р. підполковник безпеки Даниленко, до якого сходилися всі донесення аґентури, застерігав найвище радянське керівництво від будь-яких акцій проти УГКЦ, доки житиме її предстоятель, оскільки «вплив митрополита Шептицького і авторитет серед віруючих і духовенства уніятської Церкви в Західній Україні – величезні. Без перебільшення можна сказати, що такого безумовного авторитету і впливу не має жоден із голів церковних течій у СРСР».

Мирон Кипріян – український художник, сценограф, головний художник Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької у Львові, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978), заслужений діяч мистецтв (1968), народний художник України (1988).

Народився 27 липня 1930 року у Винниках поблизу Львова. Сім’я Кипріянів мешкала у Львові на вул. Ю. Словацького. Після передчасної смерті батька у 1934 р. родина переїхала знову до Винник. Там минули дитячі роки митця. У Львові М. Кипріян закінчив середню школу й 1948 р. вступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині – Львівська національна академія мистецтв). У 1952 р. вступив до Московської консерваторії, яку залишив через хворобу.