Катерина ІІ. Портрет роботи художника Д.Левицького. 1783 р.

Від певного часу у кожного, хто дивиться телевізійні новини, мимохідь виникає питання: який стосунок до дев’ятого травня мають автоматники середнього віку, прикрашені георгіївськими бантами? Для багатьох із нас ця стрічка асоціюється з найпоширенішою радянською медаллю «За победу над Германией. 1941-1945 рр.». Цей дисонанс нещодавно підмітив один із політиків, влучно охрестивши щойно згаданих автоматників «колорадами».

Не всі знають про виникнення цієї стрічки з поєднанням чорних і помаранчевих смуг. На наших теренах вона з’явилася 1769 р., коли імператриця Катерина ІІ (до переїзду в Росію Софія-Фредеріка-Августа принцеса Ангальт-Цербстська) вирішила, за прикладом своїх європейських родичів, запровадити і в Росії військовий орден св. Георгія. Орденом св. Георгія нагороджували за бойові заслуги офіцерів, генералів і фельдмаршалів.

27 листопада 2012 року в Національному музеї літератури в Києві відбувся урочистий вечір з нагоди 120-річчя всесвітньовідомого українського драматурга Миколи Куліша. На початку вечора, після демонстрації фрагменту документального фільму про Куліша, пролунало звернення міністра культури України М. Кулиняка до учасників урочистості. В ньому наголошувалося на світовому значенні творчості геніального драматурга, його визначальній ролі у створенні модерного українського театру ХХ ст. й потребі популяризації його спадщини, яка завжди належатиме до вершинних здобутків світової культури. У виступі відомого режисера й культуролога Леся Танюка, зверненому передовсім до студентів, чисельно присутніх у залі, пролунала парадоксальна думка: значна частина творчості Куліша, зокрема п’єс, написаних під впливом революційних ідей Курбаса й після знайомства із модерною европейською літературою ХХ ст., залишається непрочитаною і не поставленою українськими театрами.

З НОВИХ НАДХОДЖЕНЬ

на замітку бібліографам

Справжні бібліофіли особливо цінують нові бібліографічні покажчики. Адже вони часто запроваджуть в обіг мало чи й узагалі невідомі публікації. Особливо важливі під цим оглядом авторські чи авторизовані бібліографічні покажчики. Саме такими є два передані авторами до фондів ЛОУНБ бібліографічні покажчики: “Перелигіна Ольга. Краєзнавчі та музеєзнавчі публікації» (Л.: Сполом, 2011. – 56 с.) та «Ігор Мельник» (укладач, автор передмови Л. Щербанюк. – Л.: Апріорі, 2012. – 88 с.).

Сьогодні, 31 липня, над ранок перестало битися серце славної львів’янки Ірини Калинець (до одруження - Стасів). Вона прожила нелегке, але дуже насичене і плідне життя. Іра народилася у Львові 6 грудня 1940 року в родині робітника. Через війну школу закінчила щойно 1957 р. Далі працювала на мехзаводі, лаборантом у Інституті переливання крові. Однак юнку вабили знання, і 1959 р. вона почала навчання на слов’янській філології Львівського університету. В літературній студії познайомилася і поступово зблизилася з майбутнім чоловіком – Ігорем Калинцем, а 1961 р. стала його дружиною.

24 червня, погожого недільного дня, Трускавець зустрічав науковців зі Львова, які приїхали вшанувати пам’ять видатного історика-архівіста Ореста-Нестора Мацюка (1932-1999). Урочистості, як годиться, розпочалися зі Служби Божої та панахиди в парафіяльній церкві. Далі гості та Орестові друзі відвідали музей історії Трускавця, де видатному землякові присвячена окрема експозиція. Приємно, що при цьому був міський голова п. Руслан Козир, який коментував розповідь працівників музею, а також познайомив присутніх з проблемами сучасного Трускавця. Втім, родини Мацюків, Гладких, Мінчаків присутні і в інших розділах музею, оскільки завжди належали до найактивнішої частини трускавецької громади.