Поезія Тараса Шевченка залишається невичерпним джерелом натхнення для українських композиторів і народної музичної творчості. Пісенна Шевченкіана вражає своєю різнобарвністю.

18 травня у відділі мистецької літератури відбувся літературно-мистецький вечір «Полюбила чорнобрива…» до дня народження Тараса Шевченка та 160-річчя його перепоховання.

Розпочато захід зі вступного слова Надії Письменної, завідувача відділу, яка запропонувала користувачам перегляд літератури «Піснями поета співає людина! І тими піснями живе Україна», зробивши акцент на виданнях поета.

Агатангел Кримський (1871-1942) – сходознавець, славіст, історик літератури, письменник, публіцист та перекладач. Народився у м. Володимир-Волинськ. Батько походив з білорусько-татарського роду, а мати – з литовсько-польського. Невдовзі після народження сина сім’я переїхала до м. Звенигородки. Освіту здобував у навчальних закладах Звенигородки та Острога, у Київській гімназії, а з 1885 р. – у Колегії Павла Ґалаґана. У 1889-92 рр. продовжив навчання у Лазаревському інституті східних мов у Москві, а в 1892-96 рр. – на історико-філологічному факультеті Московського університету. Знавець багатьох східних, класичних та західноєвропейських мов. Викладав арабську, перську та турецьку мови в Лазаревському інституті східних мов (1898-1918). У 1918 р. переїхав до Києва, став професором Київського університету. Був одним із академіків-засновників УАН (1918, нині – НАН України). Після процесу у справі «Спілки визволення України» (1929-1930) усунутий з усіх академічних посад та від науково-викладацької роботи. Від 1937 р. працював в Інституті мовознавства АН УРСР, з 1938 р. – завідувачем відділу української мови. У липні 1941 р. заарештований і відправлений до Казахстану. У жовтні 1941 р. був ув’язнений і невдовзі помер у тюремній лікарні. У 1960 р. – реабілітований.

30 квітня в великому читальному залі ЛОУНБ відбулася лекція кандидата історичних наук Романа Пономаренка « Дивізія «Галичина» в українській історії». Вона стосувалася складного історичного періоду, коли німці почали зазнавати перших поразок, а перед галичанами постала проблема – що робити перед загрозою повернення сталінського режиму? Чи втікати на Захід, чи боротися проти червоних?. Складність вибору посилювалася ще й німецькими репресіями проти українського націоналістичного руху після Акта 30 червня 1941 р. Тому ОУН пішла в підпілля. Але створювати власні збройні формування не поспішала.