12 червня, замість планованої розповіді М. Гайди про Офіцерське казино, львівські екскурсоводи з задоволенням послухали лекцію Івана СВАРНИКА про львівські замки.

Історик розповів про перші укріплення Львова, які й зробили його містом – Виский і Низький замки, споруджені в часи Данила Романовича на Замковій горі й у долині над Полтвою. Високому замкові більше пощастило на літературу. Про нього 1912 видав монографію О. Чоловський, а 2006 вийшов спецвипуск «Галицької брами», присвячений дискусії щодо ідеї відбудови Високого замку. Обидва замки були традиційними для фортифікаційних споруд Руси – дерев’яно-земляними. На Високому замку, крім того, було споруджено донжон (руською «стовп») з місцевого каменю. Його рештки у 50-ті рр.. відкрив археолог О. Ратич. Оскільки конструктивним матеріалом було дерево, на яке були (та й досі є) багатими навколишні ліси, напад на Львів Казимира 1340 р. спричинив їх спалення. Про це пише хроніст ХV ст. Ян Длуґош. Після остаточного утвердження в Галичині в к. ХІV Казимир започаткував спорудження мурованих фортифікацій. Їх будівництво тривало довший час. Обидва замки слугували для оборони, проживання володарів (князів, а згодом королів) та королівських старост, були судово-адміністративними осередками (Низький замок), в’язницями (Високий). Найвідомішими в’язнями Львова були тевтонські лицарі, полонені під Ґрюнвальдом 1410 р. і Гальшка Острозька (к. ХVІ ст.). В Низькому замку був архів гродських і земських книг, відбувалися судові засідання та ін. Високий замок зазнав великих ушкоджень в роки Хмельниччини (після штурму М. Кривоноса) і вже не відбудовувався. Низький замок, через поганий стан, розібрали, разом з іншими фортифікаціями Львова, в кінці ХVІІІ ст.

Львів, як місто, мав власні укріплення – Високий і Низький мури, рів з протічною водою з Полтви, високий вал. На мурах було багато веж і бастей. А в сер. ХV ст.. для посилення укріплень зі сходу на валу спорудили ще 4 потужні вежі, з яких збереглася лише одна – Порохова.

Найновішим львівським замком є цитадель, збудована в середині ХІХ ст. австрійською владою. Вона призначалася для військової залоги, що мала контролювати Львів у разі заворушень і повстань. Воєнну функцію виконала 1918 р., коли слугувала важливим осередком української оборони Львова від поляків. В роки ІІ Світової війни тут був концтабір спочатку для радянських, а потім для французьких та італійських військовополонених, яких тут загинуло понад 100.000.