Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Микола Міхновський в інформаційному просторі нації», відзначивши соті роковини пам’яті ідеолога українського націоналізму.

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив такі світоглядні думки і головні контексти розмови:

Наша традиція пошанування провідників нації піднесена до ідеї читання та інтерпретації посланій, святих текстів, починаючи від «Посланія» пророка нації Тараса Шевченка.

Наша традиція пошанування провідників нації повинна означити, виповнити український інформаційний простір, бути національною і державною традицією.

Картини новин в інформаційному просторі без означення їх ідеєю, ідеологією, інформацією про видатні імена національної історії здатні множити посередності і присипляти націю – аби колись її окраденую збудити.

Українські новинні сайти повинні мати в інформаційному полі ідеологічну складову національної традиції, культури, історії, повинні свідомо формувати ідеологічну новинну картину світу і постійно подавати вкраплення ідеологічної, культурної, національної інформації для формування свідомих українців і тривання української ідентичності.

Микола Міхновський визнавав традицію нашого народу і стверджував, що «сучасна молода Україна є безпосереднім спадкоємцем Тараса Шевченка, а її традиції йдуть до Мазепи, Хмельницького та короля Данила».

Промову «Самостійна Україна» Микола Міхновський за традицією виголосив на святі Тараса Шевченка у Харкові і Полтаві. Посланіє Миколи Міхновського до нації «Самостійна Україна» як священний текст ми згідно нашої традиції повинні читати та інтерпретувати в історичному і сучасному контекстах, творячи символічний образ Українського храму.

Подаючи власну інтерпретацію «Самостійної України», промовець зазначив:

Еліта відповідальна за стан нації і національної держави. Українофільство як любов до української культури, мови, історії – добро для нації.

Етнографізм як відтворення традиційних форм в побуті, звичаях та обрядах і вишивані сорочки – добро для нації.

Але коли ним займаються замість того, аби творити сильну армію і міцну державу, – зло для нації.

І ще два висловлювання Миколи Міхновського про націю і національну еліту. «Головна причина нещасть нашої нації – брак націоналізму серед ширшого загалу її». «В історії української нації інтеліґенція її раз у раз грала ганебну й сороміцьку ролю. Зраджувала, ворохобила, інтригувала, але ніколи не служила свому народові, ніколи не уважала своїх інтересів в інтересах цілої нації, ніколи не хотіла добачати спільности тих інтересів».

Дослідник давньої української літератури Павло Салевич виголосив промову «Микола Міхновський: «Справа української інтеліґенції». Учений розпочав із думки М.Міхновського про те, що український політичний та громадський діяч пов’язував визволення України з інтеліґенцією, і саме з «новою, третьою інтеліґенцією». Третя інтеліґенція («Тарасівці»), – на думку Міхновського, докорінно відрізнялася від попередніх поколінь української інтеліґенції: першої «сильної, освіченої і культурної» (XVI–XVII ст., сполонізованої) та другої козацькостаршинської і священничої (ХVII–ХІХ ст., змоскаленої). Обидві зрадили українську націю, розбудовуючи чужі: польську та московську держави.

Нова, третя інтеліґенція виникла як заперечення так званого «українофільства» – покоління псевдопатріотів, які «деморалізували ціле українство майже пів століття». Організація третьої інтеліґенції «Тарасівці» наприкінці 90-х років ХІХ ст. фактично розпалася, але зіграла важливу роль в суспільно-політичному русі ІІ пол. ХІХ ст., гуртуючи національні сили навколо національних ідей Т.Шевченка і для боротьби за соборну й самостійну Україну.

Далі доповідач переклав місток до розмови про нинішню інтеліґенцію: яка на високих посадах у державі, в культурі, в інших керівних і хлібних місцях, яка переважно має за собою коритний совітський шлейф – комсомольське, партійнокомуністичне і кагебістське минуле. Щодо неї, на жаль, досі не провели люстрацію. І се велика помилка українців. Ся нинішня інтеліґенція така ж як уже згадувані перша і друга – зрадники, перевертні-відступники. А нинішнє становище української нації далі перебуває, як у часи М.Міхновського, в «становищі безправного і безсилого раба», незважаючи на те, що нині українці мають свою державу і продовжують боротися за неї.

Наукові промови на круглому столі виголосили також відомий історик, директор ЛОУНБ Іван Сварник «Українська армія в національній історії: погляди Міхновського, Грушевського, Винниченка», доктор географічних наук Мирослав Дністрянський «Українська національна держава в геополітичній концепції Миколи Міхновського», доктор економічних наук Олег Підхомний «Микола Міхновський: від ідеї державної самостійності до проекту Конституції України», кандидат філософських наук Віктор Маринюк «Ідея збройної боротьби і мілітарна культура нації у поглядах Миколи Міхновського», громадський діяч Юрій Антоняк «Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка як прообраз УВО», доктор економічних наук Борис Карпінський «Українська армія в концепції «Самостійної України», громадський діяч Зеновій Бермес «Територія української нації у світогляді Миколи Міхновського».

Пісню «Чорний ворон» на заході натхненно виконав її автор, відомий співак і композитор Роман Ковальчук.

Участь у круглому столі, окрім уже згаданих учасників, брали громадські діячі Іван Вівчарівський, Василь Багрійчук, Михайло Соловій, Михайло Яворський, Роман Гунда, діячі освіти Ірина та Ярослав Даці, лікар Ірена Фільц, завідувач відділу інформаційних технологій та електронних засобів Ігор Капраль та інші.