26 липня у відділі мистецької літератури відбулася мистецька подорож книжково-ілюстративною виставкою «Він служив українському мистецтву» до сторіччя від дня народження видатного українського мистецтвознавця Володимира Овсійчука (1924-2016).

Про життєвий та творчий шлях Володимира Овсійчука – доктора мистецтвознавства, професора, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка та академічної премії ім. І. Франка, члена-кореспондента Академії мистецтв України, завідувача відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України розповіла завідувачка відділу мистецтв Надія Письменна. Вона коротко розказала Повністю представити значний творчий доробок митця досить складно: хокрема, були представлені монографії вченого «Майстри українського бароко: Жовківський художній осередок», де досліджуються ідейно-художні та стильові особливості українського мистецтва другої половини XVII – першої половини XVIII ст. та творчість майстрів бароко Юрія Шимоновича, Мартіно Альтомонте, Івана Рутковича, Йова Кондзелевича, Василя Петрановича, що працювали в Жовківському осередку; «Українське малярство Х-ХVIII ст.: проблеми кольору», де митцем було послідовно продемонстровано цілісний розвиток монументального і станкового живопису княжої доби, виявлено контакти з Візантією і водночас особливості пам’яток, які сформувалися на національному ґрунті; «Олекса Новаківський», в якій дослідник наче прокладає кладку через століття, демонструючи тяглість традицій кольору в мистецтві нашого краю, показуючи гарячий патріотизм, спрямування пензля Новаківського до монументальності, легенд та міфів; «Оповідь про ікону» в якій на основі богословської, історичної, мистецтвознавчої літератури розкривається її походження, розвиток і місце в іконостасі.

Ікона – складний твір, що має літургійне призначення й, разом з тим, є людським документом присутності часу – це відкрите «вікно» в духовний світ минулого й у світ вічного буття; «Класицизм і романтизм в українському мистецтві», яка допомагає зрозуміти, якими ідеями наснажена українська художня культура ХІХ ст.; «Українське мистецтво. У 3 ч.», в якій у контексті філософсько-світоглядної полікультурної парадигми і загальносвітових художніх традицій розглянуто українське мистецтво від палеоліту до сучасності, також згадала одну з останніх праць В. Овсійчука «Мистецька спадщина Тараса Шевченка в контексті європейської художньої культури», де розглядає постать Шевченка у всіх його проявах – громадянському, поетичному, образотворчому, чим досягається повнота образу, який виявився для українського народу незборимою силою у вікових прагненнях національної Свободи, морально-естетичною опорою на цьому величномуш, а врешті – Лицарем нації та її Провідником.

Доповідач також згадала про наукові статті мистецтвознавця, альбоми і путівники Львівської картинно галереї (тепер – Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького), каталоги і проспекти художніх творів, редагування та рецензування наукових видань, доповіді на наукових конференціях тощо.

Цікава та змістовна мистецтвознавча подорож виданнями, пов’язаними з ім’ям Володимира Овсійчука, свідчить, що ґрунтовна мистецтвознавча діяльність вченого здійснювалася у контексті світового художнього процесу. Його дослідження підносять українське мистецтво на європейський та світовий рівень.