Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели українознавчий семінар «Нескореність українки: Ольга Басараб».

У вступному слові на заході пошанування української діячки Ольги Басараб, яка стала символом нескореності українки, а відтак нескореності української нації, завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив такі світоглядні думки.

Ідеолог націоналізму Юрій Липа в статті «Українська жінка» писав про таких українок як Ольга Басараб: «…Власне, українка, як мало котра жінка в Європі, була зв’язана і з війною, і з героїчною військовістю. […] Багато їх було, багато їх є і ще багато буде тих українок, котрі потрапили залізом і вогнем боронити честі і слави України. Честь їм за це!»

Інформація про діячів національної історії доступна всім: її важлива суть у тлумаченні і проекції на сьогодення і прийдешнє нації.

Ольга Басараб провела свою лінію життя – і стала символом. Символ українки Ольги Басараб – це життя, як спалах зірки на небі України.

Необхідно творити і боронити її символ від нищення – творити Український храм, де українські святі, мученики, подвижники, герої.

Вороги нашої нації налаштовані проти наших імен-символів, проти нашої національної пам’яті.

Тому таке важливе існування українських середовищ і товариств, які борються за національні імена і національні символи, розуміючи їх вартість у збереженні нашої ідентичності.

Поза обороною ідентичності: що і для кого можемо відвоювати. Територію держави вільних людей світу. В такому разі хтось через демографію почне домінувати, – і проявиться для кого ми вибороли світ.

Коли ми говоримо про українську діячку Ольгу Басараб, виникають численні контексти причетності її до українського священничого роду Левицьких, до організацій української нації – Пласту, Союзу українок, УСС, УВО; контексти її служіння національній ідеї, відповідальності за долю нації і віри в її прийдешнє; контексти її слів, написаних кров’ю у польській тюрмі, де була закатована: «Вмираю, замучена, помстіть», що знаходять відгук, зокрема, у словах Богдана Лепкого «За кров, за сльози, за руїну верни нам, Боже, Україну.

Слово на заході мали директор ЛОУНБ, відомий історик Іван Сварник «Доба Ольги Басараб: питання культу і поклоніння молодих українців»; доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Ольга Басараб та УВО: залізна сила і воля»; кандидат філософських наук Віктор Маринюк «Архетип воїна в історії нації»; доктор історичних наук, поет Петро Шкраб’юк «Культ героїв в українській історії: Ольга Басараб»; доктор економічних наук Борис Карпінський «Ольга Басараб: «дух, що тіло рве до бою»; редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик «Герої нації в історії української держави»; культурний діяч, редактор і видавець Василь Лаба «Життя і чин Ольги Басараб на сторінках книги Ольги Бежук».

Участь в українознавчому семінарі, окрім уже згаданих учасників, брали доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, кандидат технічних наук Михайло Яворський, лікар Ірена Фільц, громадські діячі Ігор Кузьмак, Зеновій Бермес, Іван Вівчарівський, Олег Подвірний, діяч освіти Ярослав Даць, художник Ігор Колісник, поет-пісняр Василь Лило.

Світлини Ігоря Колісника