В останній день літа у великій залі бібліотеки історики Олег ПАВЛИШИН, Іван СВАРНИК та Ігор ЧОРНОВОЛ дискутували про непересічну постать нашого політикуму ХХ ст. – д-ра Осипа Назарука.

Іван Сварник процитував цікаву думку проф.. Дашкевича, який охарактеризував Назарука як «дуже талановитого й дуже безхребетного» діяча, який не раз міняв свої політичні погляди – від радикала й соціаліста в студентські роки до українського патріота й державника від початку створення УСС, згодом прихильника Липинського й монархіста (20-ті роки, Америка), а врешті до творця католицької УНО під патронатом владики Хомишина. Також показав присутнім видану факсимільним способом 2021 р. «Антольоґію стрілецької творчости», яку відкриває вступна стаття Назарука «То було так…». При цій нагоді історик окреслив важливу роль ювіляра в діяльності як Пресової кватири УСС, так і Пресової кватири УГА, його численні документально-публіцистичні твори про Легіон. Щодо характеристики Дашкевича – вочевидь вона пояснюється діаметрально протилежними особистими людськими якостями з Назаруком.

28 серпня у відділі абонемента бібліотеки відбулося святкування 100-річчя від дня народження Якима Прохоровича Запаска. Ювіляра згадували Іван Сварник та Володимир Стасенко. Директор бібліотеки підкреслив, що науковий доробок Я. Запаска заслуговує на велику шану українського народу. Він залишив фундаментальні праці з історії ужиткового мистецтва, рукописної книги, українського книгодрукування. Історик розповів детективну пригоду з повернення до Львова памʼятника на могилі Адама Коцка, викраденого з Личакова у 50-ті роки минулого століття. Цю справу на міжнародному рівні порушив тоді доцент Я. Запаско, який водночас був головою Львівського товариства охорони памʼяток. Він написав листи до Німеччини та Латвії, і, після певного часу памʼятник повернувся до Львова. Володимир Стасенко розповів про Запаска, як про свого наставника й наукового керівника. Також підкреслив його роль у вивченні українського килимарства й декоративного мистецтва загалом (словник). Як людина Яким Прохорович був простим, невибагливим у житті, однак прямим і принциповим. В той же час, порівняно з Ісаєвичем, він був сміливішим у наукових пошуках, відстоював свої погляди на принципові відкриття, зокрема щодо дофедоровського книгодрукування. В житті й науковій роботі йому довгі десятиліття допомагала дружина – Марія Андронівна.

До щорічної галузевої книжкової експозиції мовами світу «Досягнення світової медицини» відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка, підбираючи цікаві видання, акцентував увагу на 20 штрихів до портрета медицини XXI століття. Пропонуємо ознайомитись!

Перший штрих – це прорив у 1953 році групи британських дослідників, яка зуміла зрозуміти будову ДНК – молекули, у якій міститься вся інформація про те, як влаштований і працює організм будь-якої живої істоти, зокрема й людини. Без цього відкриття важко уявити майже будь-яке з досягнень медицини.

Другий штрих стосується репродуктивної медицини, де з різних причин виникає потреба зберегти впродовж якогось часу ооцити (жіночі статеві клітини) або ембріони. Наприклад, жінка має терміново пройти лікування, яке може пошкодити її статеві клітини.