Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Посланіє Пророка нації Тараса Шевченка як національний проект».

Вступне слово на круглому столі подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич, визначивши головний контекст круглого столу як потребу присутності священного в просторі тривання нації і висловивши такі світоглядні думки:

Український національний проект «Тарас Шевченко» існує від дня народженння Пророка. Важливим є його усвідомлення, визнання і сприйняття усіх верств української нації, важливим є творення шевченківського типу українців. Проте в українському інформаційному просторі така тема відсутня. Віднині ми її в цьому просторі посіємо.

Творча думка, яку дав нам Бог, творчий божий задум щодо Посланія Тараса Шевченка розвивалися так:

від ідеї читання Посланія «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» перед українськими національними громадами до читання інших посланій Тараса Шевченка – «Великий льох», «Розрита могила»;

від ідеї читання посланій Пророка нації до подання їх інтерпретацій так, як у Храмі подаються посланія апостолів і їх тлумачення в історичному і сучасному контекстах;

14 березня поціновувачі поетичної творчості Василя КУЙБІДИ мали щасливу нагоду почути нову поезію письменника в його власному виконанні. Відкриваючи зустріч, директор бібліотеки Іван СВАРНИК підкреслив, що Василь Куйбіда вже втретє виступає в бібліотеці, причому вдруге ділиться своїм ужинком на поетичній ниві. А на багатьох присутніх величезне враження справила повстанська поезія його мами, якій була присвячена окрема зустріч. Володимир ГІРНЯК, колишній студент Василя Куйбіди, висловив захоплення не лише тим, що написав, а й тим, що зробив його наставник і як міський голова Львова, і як міністр. Отож вважав за честь співфінансувати видання двох його нових книг, аби вони потрапили до бібліотек Львівщини.

11 березня екскурсоводи почули розповідь Івана Сварника про козаків у Львові 1588 року. Тема козацтва вже порушувалася у лекціях про Івана Підкову (1578 р.), про Івана Виговського, про облогу Львова Дорошенком 1672 р. та ін.

Однак козаки переважно діяли і сприймалися львів’янами як вороги. Натомість 1588 року вони прийшли до Львова, як союзники Речі Посполитої у можливій війні з австрійськими Габсбурґами. 1700 низових козаків прибули під проводом двох видатних українських полководців – православних князів Костянтина Острозького і Кирика Ружинського. На той момент, коли вони зупинилися у Львові, на польський престол у Кракові коронували Сигізмунда ІІІ зі шведської королівської династії Вазів, запрошеного польським сеймом і сенатом. У Львові з нагоди коронації відбувся тріумф – всенародне свято. Уранці урочистості почалися в катедрі з подячного богослужіння, відправленого архієпископом. Далі патриції – райці, лавники, цехмістри, старші руської і вірменської націй пішли слідом за процесією навколо ратуші. Спочатку лунали релігійні гімни й пісні, далі виступали львівські музиканти, лицедії. Козаки долучилися до тріумфу, стріляючи з ручної зброї холостими зарядами. Далі всі розійшлися на обід, козаки – на передмістя. Їм місто виділило вдосталь пива і горілки для почастунку, а князеві Острозькому прислали барило мальвазії. Надвечір урочистості продовжилися. Нагорі ратушевої вежі на спеціальному помості грали сурмачі. А на металевій решітці, підвішеній нижче на ланцюгах, горів вогонь, який уночі було видно далеко за Львовом.