Нині. 6 березня, під холодним львівським дощем, ми провели в останню путь нашого доброго приятеля Володю Муравського. Він прожив не надто довге життя. Однак встиг дуже багато. Був на Майдані, однак після отруєння беркутівськими газовими гранатами організм почав давати поважні збої. І коли почалася повномасштабна війна – до війська його не взяли. Тому працював як волонтер, їздив до своїх майданівців на фронт, діставав усе, чого потребували хлопці, організовував збір коштів, закуповував і приціли, і прилади, і аптечки – все, чого бракувало на війні. Тому нині біля труни багато хто був в одностроях. Проводжали бойового товариша.