25 березня в рамках березневої сесії НТШ в бібліотеці відбулося засідання Археографічної комісії (голова І. Сварник, секретар У. Кришталович) за участі А. Фелонюка, як представника Історичної комісії НТШ. На засіданні виголосили низку наукових доповідей, навколо яких щоразу починалася дискусія.

Орест Круковський (Львівський історичний музей) розповів про нове джерело до передісторії визвольних змагань: протоколи засідань товариства «Січові Стрільці» в Бориславі 1913 р. Це шість рукописних аркушів, записаних з обох сторін досить виразним письмом. Протоколи розповідають про діяльність «показової» сотні, яка мала власні однострої, зброю і навіть кінний відділ, брала участь у Шевченківському здвизі у Львові 1914, а низка її діячів (напр. Клим Гутковський) згодом стали старшинами Легіону УСС.

Ростислав Мельник (Львівська політехніка) проаналізував зміни національного складу студентів і викладачів Львівської політехніки протягом першого десятиліття після закінчення ІІ Світової війни. Доповідач підкреслив, що за цей час їх кількість зросла в 10 разів. Щодо національного складу, то в 40-ві рр.. було багато поляків, росіян, білорусів та ін. Згодом кількість поляків різко скоротилася, натомість дуже зросла кількість українців. Мова викладання була як українською, так і російською. Ставлення до професорів-поляків було загалом толерантним (крім партійних керівників).

Галина Сварник (ЛННБ ім. В. Стефаника) розповіла про зміст щоденників Марії Деркач, зокрема воєнного періоду. Остання докладно фіксує події в бібліотеці та Львові загалом. Зокрема, повідомляє про бомбардування – німецькі, американські, радянські, руйнування у Львові. Про воєнні злигодні, про науковців, які працювали в бібліотеці як дослідники в роки війни, про культурне життя міста. Про жидів, яких рятували, приймаючи на роботу.

До 550-річчя від дня народження Мікеланджело ді Франческо ді Нері ді Мініато дель Сера і Лодовіко ді Леонардо ді Буонарроті Сімоні (італ. Michelangelo di Francesci di Neri di Miniato del Sera i Lodovico di Leonardo di Buonarroti Simoni, часто знаного як Мікеланджело або Мікелянджело; 1475-1564) — італійського скульптора, художника, архітектора, поета та інженера відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка представляє альбомно-книжкову експозицію мовами світу про життя і творчість митця. Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого майстра. Ромен Роллан писав про нього: «Нехай сам він був створений із цього пороху земного. Але із тліні спалахнув вогонь, що очищує все, — вогонь генія». Мікеланджело прожив майже 89 років, цілу епоху, від періоду Високого Відродження до початків Контрреформації. За цей період змінилося тринадцять Пап Римських — він виконував замовлення для дев'яти із них. Збереглося багато документів про його життя та творчість — свідчення сучасників, листи самого Мікеланджело, договори, його особисті й професійні записи. Мікеланджело також був першим представником західноєвропейського мистецтва, чия біографія була надрукована ще за його життя.

До 90-річчя від дня народження польської поетеси Галини Посвятовської (1935-1967), справжнє ім’я якої Гелена Мига, відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка виставив для показу читачам фондові твори письменниці, яка прожила всього 32 роки, проте створила вірші, які зацікавили весь світ. У поезії вона спершу наслідувала Адама Міцкевича і Юліуша Словацького. Хворіла на серце, зробила першу операцію на серці в США. Встигла видати ще дві книжки: «Сьогоднішній день» (1965) та «Ода руками» (1965). А 1967 року видала прозову книжку «Повість про приятеля». Через тиждень після другої операції померла. У 1968 році вийшла її книжка «Ще один спогад». 1975 року з'явилося друком «Вибране». Протягом 1997-1998 року було опубліковане вибране зібрання її творів та листів.