24 вересня у великій читальній залі відбулась унікальна подія: презентація книги юних незрячих авторів «Дітям від дітей». І це був не просто літературний вечір, а освітньо-інклюзивна подія, спрямована на руйнування бар’єрів у сприйнятті незрячих людей. На захід завітали учні других та третіх класів львівських шкіл № 3 та № 55. Завідувачка великої читальної зали Ольга Вахула представила команду авторів, серед яких Катерина Халецька – наставниця, головна редакторка цієї збірки та засновниця телеграм-каналу «Дітям від дітей». Пані Катерина розповіла учням історію створення цієї книги та наголосила, що збірка – це вікно у внутрішній світ дітей, які сприймають реальність по-своєму: через дотик, звуки та запахи, а найголовніше – через безмежну фантазію. Вони не бачать кольорів очима, але їхні історії сповнені таких яскравих барв, яких іноді бракує у світі. До розповіді долучились юні автори Агнєшка Мокшицька, Роман Фещак та Діана Петрів. Вони читали уривки зі своїх оповідань та давали дітям завдання на кмітливість. Найбільш активним учням дарували маленькі подаруночки.

22 вересня всі бажаючі могли послухати розповідь Івана Сварника про людину, яка палко шанувала наше місто й багато зробила для збереження його історії – Франца Ковалишина. Він прожив не надто довге життя, а оскільки не був заможним, то його могила на Личакові не збереглася.

Франц Ковалишин народився 1853 р. в с. Пониковиці Бродівського пов. у родині українського сільського вчителя. Батько зумів дати синові лише гімназійну освіту, рано помер. Франц почав навчатися на архітектурі Львівської політехніки, однак мусив покинути студії й заробляти на життя шевством. Доля всміхнулася Францові 1897 р., коли він отримав роботу в магістраті Львова. Пройшов по всіх щаблях чиновницької роботи від дієтаріуса (поденного писаря) до офіціала й архівіста, був правою рукою О. Чоловського і Ф. Яворського. До того був офіційним перекладачем документів на українську і з української. Жив на вул. Ґловацького (ниніГоловацького), 7. Як архівіст був визнаним фахівцем з палеографії, сфрагістики, дипломатики, каліграфії, чудовим знавцем архівів. Консультував усіх дослідників львівської минувшини, зокрема Грушевського, Крип’якевича. Виготовляв муляжі печаток. Тривалий час збирав відбитки печаток і рисунки гербів міст і містечок Галичини, а також муніципальної, церковної і приватної сфрагістики Західної Європи. Підготував довідник з міської геральдики Галичини, рукопис якого (понад 200 позицій) зберігся у його особовому фонді (№ 137) в ЦДІА України у Львові. Був відомим рисувальником і допомагав ілюструвавти всі випуски серії «Biblioteka Lwowska», український тижневик «Неділя». Особливою заслугою Ковалишина є фіксація в графіці чи світлинах археологічних і мистецьких знахідок у Львові (напр., фортифікацій поруч з Міським арсеналом, деталей розібраних кам’яниць на Ринку), пам’яток архітектури, що були згодом знищені. Для Етнографічної комісії НТШ виконав кольоровий альбом селянського одягу Бродівщини к. ХІХ ст. Багато рисунків Ф. Ковалишина є в експозиції та у фондах Львівського історичного музею.

Агата Крісті не боялася порушувати у своїх творах соціальну проблематику, часто описуючи випадки судових помилок, пов'язаних зі смертною карою. Взагалі в багатьох книгах Крісті описуються різні негативні сторони англійського правосуддя того часу. Письменниця жодного разу не зробила темою своїх романів злочини сексуального характеру. На відміну від сучасних детективів, у її творах практично немає сцен насильства, калюж крові й брутальності. Детектив був розповіддю із мораллю. Продовжуючи традицію англійських майстрів детективного жанру, Агата Крісті створила пару неординарних героїв: інтелектуала Еркюля Пуаро і комічного, старанного, але не дуже розумного капітана Гастінгса. Якщо Пуаро і Гастінгс були багато в чому скопійовані з Шерлока Холмса і доктора Ватсона, то літня діва міс Марпл є цікавим персонажем, що нагадує головних героїнь письменниць М. З. Бреддон і Ганни Кетрін Грін. Найкращим своїм твором сама Агата Крісті вважала роман «Десять негренят».