1 грудня у великій читальній залі нашої книгозбірні відкрилася виставка «А якби все спочатку – я на цю ж би дорогу ступив…», присвячена 85-річчю від дня народження Андрія Содомори, відомого українського перекладача, письменника, науковця. Андрій Содомора народився у с. Вирів на Львівщині у 1937 р. Закінчив Львівський університет. Професор кафедри класичної філології ЛНУ імені Івана Франка. Перекладає художні твори, зокрема з давньогрецької – Аристофана, Евріпіда, Есхіла, Менандра. Софокла, з латинської – Горація, Лукреція, Овідія, Сенеки, пише поезії, повісті, есеї, критично-оглядові статті.

З нагоди 115-річчя від дня народження шведської письменниці-казкарки Астрід Лінґрен (1907-2002) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) запрошує на книжкову виставку «Віммербюська Сельма Лагерлеф». Чому Віммербюська? Тому що вона народилась у невеличкому містечку в південній Швеції Віммербю. Чому Сельма Лагерлеф? Бо саме Сельма була першою також шведською жінкою-письменницею, відзначеною у 1909 році Нобелівською премією з літератури «…на знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її праці…». А ще тому, що здібності Астрід стали очевидними вже в початковій школі, де її й називали «віммербюською Сельмою Лагерлеф», чого, на власну думку, вона не заслуговувала. Книги Астрід Лінґрен перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. Сьогодні вона найбільш відома завдяки своїм творам про «Карлсона, який живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоху». Письменниця завжди називала своє дитинство щасливим, адже в ньому було багато ігор і пригод, тому вказувала на те, що саме воно служило джерелом натхнення для її творчості. За своє життя вона понад сорок повістей і стільки ж так званих «Книжок-малюнків», де тексту менше, ніж ілюстрацій, призначених для найменших читачів.

У великій читальній залі експонується виставка «Скорботна данина пам’яті», присвячена 90-ій річниці трагічних подій – голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Сьогодні, як і щороку, ми знову вшановуємо пам’ять невинно убієнних жертв геноциду, яких налічується до 10 мільйонів. Цьогоріч цей біль з нами розділила світова спільнота. Вже понад 20 держав світу офіційно визнали голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу. Ми маємо пам’ятати про ці події, щоб ніколи більше не допустити повторення цих злочинів у нашій історії. І сьогодні, у час війни, особливо актуальною є підтримка цілого світу. Разом схиляємо голови і віддаємо останню шану загиблим.

На виставці представлено книжкові та періодичні видання, які висвітлюють тему голодомору. Тут подано документи і матеріали, спогади очевидців цих подій, свідчення тих, хто вижив. Описано історичну хроніку подій голодомору, дано їх правову оцінку тощо. Проаналізовано наслідки, які спричинив цей геноцид для українського народу та історії України загалом.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Ідеал держави гетьмана Пилипа Орлика».

У вступній промові представник ОУН «Держава», поет Євген Салевич означив контексти обговорення знакової постаті в українській історії гетьмана Пилипа Орлика. Отже, визначені теми заходу – символіка образу Гетьмана, ідеал держави для українця в історії, ідеал держави у світогляді нації і національної еліти, державотворча ментальність української нації, прагнення і творення держави в українській історії, державотворчі ідеології і державні діячі в історії, держава Пилипа Орлика і її Конституція, устрій України відповідний ментальності нації. Промовець закликав подивитися на тодішню картину українського світу, на стан української державності – українську козацьку державу після поразки визвольних змагань гетьмана Івана Мазепи, на образ українського гетьмана у вигнанні і його подвижницьку державотворчу діяльність, на тогочасні питання української держави з проекцією на сьогодення і прийдешність: протекторат Швеції, союз західних держав проти Москви, проблему відвічно ворожої Москви, проблему союзу з Туреччиною та позицію Польщі.

Історик Іван Сварник розповів про два історичні джерела до епохи Мазепи. Це «Ітінерарій» словака Д. Крмана, який їздив по політичну підтримку до Карла ХІІ і був свідком усієї української кампанії шведів. Він цікаво описав гетьмана Мазепу. На його думку, саме українці спричинилися до поразки Карла ХІІ під Полтавою, оскільки гетьманські козаки дотримувалися нейтралітету. Натомість Січ на чолі з Гордієнком вперше від часів Хмельницького виявила солідарність з гетьманом, знищила багато московських залог, а потім запорожці стали першими політемігрантами, заклавши Олешківську Січ у турецьких володіннях. Орлика словак згадує лише як соратника Мазепи. Натомість Д. Яворницький («Історія запорізьких козаків») докладно описує не лише перебіг бойових дій на наших теренах, але й перебування козаків під Бендерами, смерть Мазепи, вибори Орлика. Докладно наводить зміст різних документів, в т. ч. й конституції, яка значною мірою відображала демократичний лад і звичаї Запорізької Січі. Важливість конституції полягала в декларуванні принципів відповідальності гетьмана перед різними станами держави, соціальних гарантій для вдів і сиріт полеглих козаків та ін. Варто підкреслити, що Пилип Орлик народився в Литві, його батько був чехом, а сам він, здобувши освіту в Україні, став українським патріотом і намагався збройно повернути незалежність козацької держави.