У ювілейні дні Григорія Сковороди, 5 грудня, до відділу абонемента бібліотеки завітало чимало гостей, особливо молоді. Прийшли, аби послухати мудрих людей, поспілкуватися й перейнятися високим духом українського мислителя.

Історик Іван СВАРНИК зробив огляд історичних подій епохи Сковороди. Наголосив, що майбутній філософ народився у козацькій родині Лубенського полку саме в той час, коли наказним гетьманом став легендарний Павло Полуботок. Котрий сміливо протистояв тиранії Петра І, за що, разом із соратниками, був ув’язнений у Петербурзі. Данило Апостол, як досвідчений полководець і поміркований політик, намагався відстояти автономію України і провів важливу для економіки України справу – «генеральне слідство про маєтності» (1729-1731). Так само велике значення мала кодифікація законів Чуйкевича (1743), а також судова реформа (1763), здійснена вже за гетьманування К.Розумовського. Отож наш мислитель формувався в атмосфері вільного й демократичного життя Гетьманщини. У другій половині свого життєвого шляху став свідком ліквідації полкового ладу на Слобожанщині (1765), де працював педагогом, знищення Січі (1775) й цілковитого скасування автономії й козацького ладу та запровадження кріпацтва (1783). Однак ці зміни були зовнішніми й не могли похитнути гуманістичного світогляду духовно вільної людини.

З метою популяризації фонду абонемента відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) пропонуємо нашим користувачам оглянути книжкову виставку лауреатів Нобелівської премії з літератури, таких як американський письменник, прозаїк Вільям Фолкнер, серед творів якого «Авесалом, Авесалом» (1936) – роман про події часів Громадянської війни в США, а саме про історію трьох родин американського Півдня; видання англійського письменника Вільяма Голдінга, зокрема його дебютний алегоричний роман «Володар мух» (1954) – антитезу дитячій пригодницькій книзі Роберта Майкла Беллентайна «Кораловий острів» (1858); дуже популярні в наш час твори колумбійського письменника-прозаїка, журналіста, видавця і політичного діяча Габрієля Гарсії Маркеса, зокрема твір «Сто років самотності» (1967), який вважається метафоричним описом історії Колумбії або Латинської Америки; романи німецького письменника Ґюнтера Ґрасса, серед яких «Широке поле» (1995), де події відбуваються у Берліні між падінням Берлінської стіни та возз'єднанням Німеччини, чим автор привертає увагу до панорами німецької історії від революції 1848 року до подій 1990 року; збірка автобіографічних есе польського поета, прозаїка, перекладача, есеїста, літературознавця, дипломата, юриста Чеслава Мілоша «Починаючи від моїх вулиць» (1985); дев'ятнадцять оповідань під назвою «Гра на багатьох барабанчиках» (2001) польської письменниці, есеїстки, сценаристки, поетеси, психологині Ольги Токарчук; повісті французького романіста, філософа, публіциста, одного з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму Альбера Камю, зокрема «Сторонній» (1942) – втілення суті пошуку абсолютної свободи; цикл романів і драм французького письменника, музикознавця, театрознавця, мистецтвознавця Ромена Роллана та багато інших, яких не може охопити виставкова вітрина абонемента відділу. Ці твори можна позичати для домашнього читання терміном на місяць. Запрошуємо до вишуканого читання!

У великій читальній залі бібліотеки відкрилася виставка до 300-річчя Григорія Сковороди.

Григорій Савич народився в козацькій родині в с. Чорнухи на Полтавщині 3 грудня 1722 р. Навчався в Києво-Могилянській академії: студіював філософію, до якої мав неабиякі здібності. Мав також здібності до музики, співав у придворному хорі цариці Єлизавети І і грав на багатьох інструментах. Але сучасники відзначали особливу схильність Г. Сковороди до філософії та поезії, адже філософ тоді вважався універсальним вченим, передовсім – письменником. Тому його неодноразово запрошували викладати в духовних семінаріях, проте цінуючи передовсім свободу слова і думки, Григорій Савич не бажав враховувати зауваження вищого духовенства і надовго ніде не затримався. Уже у зрілому віці він остаточно вирішив позбутися всякого майна і обрав спосіб життя мандрівного філософа. Помер 9 листопада 1794 р. у маєтку свого приятеля Андрія Ковалівського у с. Пан-Іванівка (нині – с. Сковородинівка Золочівського р-ну Харківської обл.), де й похований. На пам’ятнику заповів написати: «Світ ловив мене, та не спіймав».