До 210 річниці від дня народження світоча української літератури Тараса Шевченка (1814-1861) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) підготував книжкову експозицію мовами світу «Не вмирає душа наша, не вмирає воля, й неситий не виоре на дні моря поле», де зацікавлений користувач може переглянути «Кобзар» багатьма мовами світу, поетичні твори та критичні матеріали про творчість поета, маловідомі сторінки з життя і творчості народного пророка. Та чи всі цікаві подробиці життя й творчості Тараса Шевченка нам відомі?

Чи знали ви, що:

1. Тарас Шевченко був невисокого зросту — трохи більше 164 см.

2. Улюбленим напоєм Тараса був чай із ромом.

Святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня тепер сприймається в українському суспільстві неоднозначно. Уже декілька років Україна обговорює відмову від святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня. Основним аргументом виступає те, що це — радянське свято. Але це не зовсім так. Хто і коли придумав цей день, як він змінювався під час історії — спірне питання. Справа в тому, що у Міжнародного жіночого дня є кілька версій. Якщо коротко, то хронологія появи свята виглядає так:

1. 8 березня 1857-го року, Нью-Йорк — співробітниці фабрик із виробництва текстилю влаштували акцію і зажадали оплату праці таку саму, як у чоловіків, робочий день тривалістю 10 годин (замість 16) і виборче право.

Нині. 6 березня, під холодним львівським дощем, ми провели в останню путь нашого доброго приятеля Володю Муравського. Він прожив не надто довге життя. Однак встиг дуже багато. Був на Майдані, однак після отруєння беркутівськими газовими гранатами організм почав давати поважні збої. І коли почалася повномасштабна війна – до війська його не взяли. Тому працював як волонтер, їздив до своїх майданівців на фронт, діставав усе, чого потребували хлопці, організовував збір коштів, закуповував і приціли, і прилади, і аптечки – все, чого бракувало на війні. Тому нині біля труни багато хто був в одностроях. Проводжали бойового товариша.

4 березня у великій читальній залі гості бібліотеки мали можливість почути як дотепні байки й гуморески, так і непубліковану лірику львівського письменника Івана Сварника. Про батька розповідав Іван Іванович Сварник, старший син гумориста.

Іван Сварник народився 1921 р. в с. Лисогірці на Хмельниччині в заможній селянській родині. А вже за 8 років Сварники перетворилися на злиднів – батька родини Івана розкуркулили й вислали до Сибіру, а матір Настю з чотирма дітьми вигнали з села. Івася надалі виховувала радянська школа, радянські книжки й фільми. Тому він ріс «нормальною» радянською дитиною. Але вже підлітком звернув увагу на упосліджене становище рідної мови, тому став філологом. Проблема русифікації турбувала його до останніх днів життя. 1988 р., за півроку до смерті він писав: