Два дні тому Польща відзначала 105-у річницю незалежності. Шлях до повернення суверенної держави був довгим, тернистим і кривавим. Поляки не терпіли наруги та утисків і влаштовували протести, які були не до вподоби жодній із влад. Лише через більше ніж 120 років життя під окупацією Польща повернула свою незалежність. Свято відзначають саме 11 листопада на честь звільнення держави від панування Росії, Німецької та Австро-угорської імперій у 1918 році.

Відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка підготував щорічну книжкову експозицію, присвячену даті Незалежності Польщі: видання про історію, культуру, природу Польщі, Варшавське повстання, найбільші міста Польщі, Підкарпатське та Поморське воєводства, історичні рамки від найдавніших часів до сучасності, мистецтво та літературу, польських письменниць від середньовіччя до сучасності, підручники з комунікації, полоністику без кордонів. Цікавинок на виставці багато, тому запрошуємо до знайомства з ними!

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище, Українське лікарське товариство у Львові та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Писемність в історії української цивілізації». У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив такі проблемні питання українців:

- усвідомлення мови даної нам Богом як священної;

- навернення українців до мови предків є наверненням до Бога;

- визнання своєрідних форм української мови є визначальним у творенні нашої національної ідентичності;

- оборона історії української цивілізації – історії української писемності і державності від ідеологем греків і московитів про пізні початки писемності від Кирила і Мефодія та про єдину давньоруську мову.

6 листопада в читальній залі точилася цікава бесіда про чоловіка, який і досі стоїть між Королівським арсеналом і Успенською церквою. А колись жив на Краківській (нині цей дім не існує), друкував у Львові книги й помер у шпиталі Онуфріївського монастиря. Йдеться про Івана Федоровича, людину великих талантів і глибоких пристрастей. До Львова він приїхав з білоруського Заблудова, де працював у друкарні гетьмана Григорія Ходкевича. А туди перебрався з Москви, де очолював царську друкарню Івана Грозного.

Для нас Федорович (саме так він підписував книги, видані в Білорусі точніше в Великому Литовському князівстві й на наших землях) є видатним культурним діячем, письменником і просвітянином. Найважливішим з усього, що він друкував, був «Буквар» 1574 р., перший український шкільний підручник. Його вперше знайшли щойно 1954 р. в Бібліотеці Конгресу США. Згодом ще один примірник виявили в Лондоні. Мабуть, це найдорожча книга у світі.

Вчора у камерній атмосфері розмовляли про книгу львівської письменниці Роксолани Жаркової "Біжи, Еврідіко!" (оповідання, новели, образки).

Дізналися про клубок сюжетів про родинну пам'ять і жагу до життя, сумні діагнози і вічне існування, розчарованих музикантів та розгублених художників, двох знаних письменниць й одну дивакувату офіціантку, вмираючу акторку, торговця рибою, натхненну дівчинку-танцівницю і старенького продавця бурштинових прикрас на одній із вуличок Ґданська...

Герої та героїні цих історій долають власні траєкторії руху, живуть у своїх крихітних тілах, носять у них свої притишені болі, особисті драми, дитячі страхи і дорослі втрати.