30 жовтня екскурсоводи,які прийшли на лекцію Івана Сварника, поринули у світ карколомних детективних історій, пов’язаних із найбільшою в Україні крадіжкою культурних цінностей – т. зв львівською «архівною справою». Як не парадоксально це звцчить, але ця справа й досі не завершена.

Історія почалася на поч. 2000-х років, коли в Центральному державному історичному архіві України у Львові (пл. Соборна, 3 а) почали зникати окремі історичні документи – то лист Альберта Айнштайна, то закордонний паспорт митрополита Шептицького, то цінні світлини. Однак тривалий час це не пов’язували в одне ціле: в усьому світі відбуваються більші чи менші крадіжки з музеїв, бібліотек та архівів. Однак навесні 2004 р. кандидат у президенти Янукович перед телекамерами передав Історичму музеєві України в Києві добірку листів Михайла Грушевського, буцімто придбану під час одного з зарубіжних візитів. Оскільки телевізійники показали «дарунок» крупним планом, фахові історики відразу впізнали в цих документах архівну справу. Почався скандал. З’ясувалося, що листи донедавна зберігалися у Львові, у фонді 309 (Наукове товариство ім. Шевченка) Історичного архіву. Водночас виявилося, що з архіву пропали й інші документи Грушевського. Львівська міліція розпочала слідство «за фактом виявлення злочину» - за сюжетом у теленовинах.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Подвижництво Омеляна Огоновського і піднесення нації».

Вступне слово на круглому столі подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич. Він висловив такі світоглядні думки на пошануванні потужного оборонця української ідентичності, ученого-філолога, історика літератури, мовознавця, письменника, громадського і політичного діяча Омеляна Огоновського:

- проблемні питання існування української ідентичності – постійні питання для національно-свідомих українців;

- незнищенність української нації в тому, що вона завжди народжує потужні особистості подвижників;

український вибір Омеляна Огоновського – вся діяльність спрямована на оборону і піднесення української ідентичності, на творення національної сили;

У понеділок, 23 жовтня, в головній залі бібліотеки говорили про бібліотеки. Історик Іван СВАРНИК ділився міркуваннями про роль бібліотек у львівських реаліях. Критично висловився про статтю в Енциклопедії Львова, яка справляє враження переліку католицьких читалень, переважно монастирських, а українським (також вірменським, жидівським та ін.) відведено замало місця.

Першими у Львові були монастирські книгозбірні княжої доби при церкві Юра й василіанському монастиреві (згодом головна бібліотека оо. василіан в Онуфріївському монастирі). Вона була знищена чи розпорошена 1946 р. під час ліквідації УГКЦ. Багата бібліотека Успенського братства, вперше описана 1579 р., була цінною не лише давніми грецькими й кириличними виданнями, а й усіма друками братської друкарні ХVІ-поч. ХХ ст. На жаль, її найдавніша частина згоріла від блискавки в другій пол. ХVІІ ст.

16 жовтня у відділі літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка відбувся День спеціаліста для першокурсників слов'янської та польської філологій ЛНУ імені Івана Франка. Будучи офіційно задокументованим стейкхолдером цих філологій, завідувач відділу Олександра Лук'яненко розповіла майбутнім філологам історію заснування відділу, ознайомила із секторами обслуговування відділу, основним галузевим фондовим наповненням і графіком роботи,наголосила на види застосування іноземних мов філологів у бібліотечній роботі, акцентувала на увагу на специфіці взаємодії із користувачами. Працівники сектора читального залу Мирослава Кіт і Людмила Федишин зробили бібліографічний огляд довідкових, навчальних, літературознавчих і мовознавчих видань фонду відділу, розповіли про види обслуговування та обов'язки користувачів, навчили заповнювати вимоги та реєстраційні картки.