Не кожен львів’янин знає, чому турки 1672 р. обстрілювали Львів. Хоча кожен може побачити турецьке ядро на ланцюгові, закріплене на стіні Катедри з боку ратуші.

Турки, разом із татарами, молдаванами, волохами й трансільванцями, були союзниками гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. А похід проти Галичини відбувся після кількох історичних подій: 1667 р. Річ Посполита й Московія підписали Андрусівське перемир’я, яке започаткувало розкол України на польську – Правобережну, й московську – Лівобережну частини. Петро Дорошенко, який став гетьманом 1665, точніше 1666 р., намагався відновити єдність України. Спочатку він уклав союз з Кримом, успішно боровся з поляками, підтримав антимосковське повстання на Лівобережжі. Після того, як власні козаки замордували лівобережного гетьмана Брюховецького, Дорошенкові вдалося об’єднати під своєю булавою обидві України. Але на дуже короткий час. Запорожці Сірка вдарили на Крим, тому союзники Дорошенка татари мусили повертатися до себе, боронити свої міста і села. А Дорошенко відступив з Лівобережжя. Далі він вирішив укласти союз із Портою і домігся від султана дуже суттєвих поступок для козаків. Та головне – Порта дала потужне військо.

На прохання користувачів 23 лютого у відділі мистецької літератури повторно відбувся майстер-клас з декупажу (фр. découpage, від découper – «вирізати») – техніки декорування різних предметів, заснованої на приєднанні малюнка або орнаменту (зазвичай вирізаного) до предмета і на подальшому покритті отриманої композиції лаком – заради збереження, довговічності і особливого візуального ефекту. Провела його майстриня Оксана Книга. Завідувачка відділу Надія Письменна ще раз нагадала основні моменти цієї техніки, яка з’явилася в Німеччині ще наприкінці ІХ століття, а до нас прийшла не так давно, але набула великого поширення. Її використовують не тільки для декорування меблів, а й для створення подарунків. Основне завдання – надати старим предметам – горщикам для квітів, книгам, посуду, шкатулкам, вазам – нового життя. Сучасне мистецтво декупажу визначає п’ять видів: класичний (прямий), зворотний, об’ємний, художній, декопатч.

22 лютого у відділі мистецької літератури відбулась музична феєрія «Лев Ревуцький – композитор-піаніст» до 135-річчя від дня народження українського композитора (1889-1977).

Завідувач відділу Надія Письменна представила книжково-ілюстративну виставку та ознайомила користувачів з творчістю композитора.

З іменем Льва Миколайовича Ревуцького пов’язана ціла епоха розвитку української музики, виховання власної композиторської школи, формування національно-стильового напрямку в загальноєвропейській культурі, відповідного категоріям високої духовності й професіоналізму. Він створив власні музично-духовні світи, сповнені глибокого щирого ліризму, вишуканої краси й етичних ідеалів, де органічно сплелися воєдино національно неповторний мелос із формами й засобами універсального європейського мислення.

21 лютого у відділі мистецької літератури відбулась музична година «Славетний і незабутній» до 145-річчя від дня народження українського композитора Станіслава Людкевича (1879-1979). Завідувач відділу Надія Письменна ознайомила детальніше з творчістю композитора. Хто не знав Станіслава Людкевича! Мабуть, немає українця, який би хоч раз не чув його прізвища. На вулицях Львова він був найвідомішою, найпопулярнішою постаттю. Сам його вигляд привертав увагу, викликав повагу. У ньому відчувалося щось незвичайне, неповторне, високодуховне. Він був Людиною з великої букви, людиною великого серця і розуму, витонченим інтелігентом і ерудитом. Водночас був безпосереднім, скромним, здавався навіть несміливим. Зачаровував всіх – від простих людей до видатних вчених, навіть не усвідомлюючи того. Прожив 100 років, його сучасниками були аж чотири покоління, і всім він додавав сили духу і вселяв надію.