8 лютого 2022 року у світі відзначається ДЕНЬ БЕЗПЕЧНОГО ІНТЕРНЕТУ (Safer Internet Day). Сучасний світ постійно змінюється. Комп’ютери стали невід’ємною частиною нашого життя, аудиторія користувачів Всесвітньої мережі дедалі розширюється, більшість її становить молоде покоління – діти та підлітки, які повністю не усвідомлюють загрозу, що може чекати на них у віртуальному просторі.

Запрошуємо у відділ виробничої літератури на перегляд книжкової виставки «КРОКУЄМО БЕЗПЕЧНИМ ІНТЕРНЕТОМ». Книжкова виставка буде корисною для всіх користувачів бібліотеки, адже інтернет-мережа – невід’ємна частина життя сучасної людини.

30 років тому, 19 лютого 1992 р., Верховна Рада України затвердила тризуб як малий герб України. З цієї нагоди в читальній залі бібліотеки відкрилася виставка «Державні символи України». На ній представлено вибрану історіографію досліджень герба, гімну та прапора України. Передовсім це праці фахівця в галузі геральдики та вексикології, співавтора герба України, доктора історичних наук, провідного наукового співробітника Львівського відділення Інституту археографії та джерелознавства НАН України Андрія Гречила.

Видана масовим тиражем брошура «Національна символіка» бібліотеки журналу «Пам’ятки України», (1991, № 1) відіграла виняткову роль у розповсюдженні знань про українську символіку ще в радянський період. Брошуру відкривають три статті, опубліковані в «Пам’ятках України» впродовж 1989 р.: Богдана Якимовича «До питання про українську національну символіку» (№ 3), Андрія Гречила «Про національний прапор» (№ 4), Вадима Модзалевського та Григорія Нарбута «Про державний герб України» (№ 3), які неабияк посприяли винятковій популярності «Пам’яток України» в той час.

Привертає увагу також маловідомий текст М. Грушевського «Український герб» (Твори. Том 4, книга 1, с. 92-95), стаття Івана Сварника «Головна руська рада і українська символіка», опублікована в віснику Українського геральдичного товариства «Знак» (1998, № 16).

До 140-річчя від дня народження ірландського письменника, якого вважають одним із найвпливовіших письменників двадцятого сторіччя Джеймса Августина Алоїзія Джойса (1882-1941) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка запрошує до перегляду експозиції його фондових творів та критичних статей про нього мовами світу.

Хоча Джеймс Джойс більшу частину дорослого життя прожив за межами батьківщини, його твори просякнуті темою Ірландії: всі події відбуваються в Ірландії та більшість сюжетів пов'язана саме з нею. Центр світу, створеного Джойсом, перебуває в Дубліні та відображає його сімейне життя, події, друзів, ворогів іще зі шкільних років. Саме через це Джеймс Джойс став одним із найкосмополітичніших і водночас найлокальніших модерністів, які писали англійською. Д.Джойс значною мірою вплинув на світову культуру. Він і в наш час залишається одним із найбільш популярних англомовних прозаїків. У 1998 році видавництво Modern Library (англ.) склало список "100 кращих романів Новітньої бібліотеки". У 1999 році журнал "Time" включив письменника в список "100 героїв і кумирів XX століття", написавши, що Д.Джойс здійснив цілу революцію. Українською мовою Джеймса Джойса перекладали: Р.Доценко, Р.Скакун, Е.Гончаренко, В.Коротич, Я.Стельмах, М.Прокопович, Г.Кочур, В.Коптілов, О.Мокровольський, М.Климентьєв, Б.Превір, М.Ларченко, Я.Панко та ін.

2 лютого виповнюється 80 років від дня народження знаного вченого-хіміка, дійсного члена НТШ Ярослава Середницького. Фахівці високо цінують його доробок, незамінний при прокладанні й експлуатації нафто- й газогонів, сховищ ПММ тощо. Та багатьом він відоміший як дослідник і популяризатор воєнної історії України, талановитий письменник і автор багатьох популярних книг про нашу минувшину.

Ярослав Середницький народився 2 лютого 1942 р. у славних «Волинських Афінах» - місті Крем’янці - в родині українських вчителів Антона і Євгенії Середницьких. І зовсім не випадково його хресними батьками були колишній сотник Армії УНР Павло Гарячий і відома діячка «Союзу Українок» Неоніла Веселовська. Батько Ярослава Антін був не лише педагогом, але й публіцистом. Через гострі статті, написані в роки німецької окупації, він з наближенням фронту мусив виїхати на Захід і після війни жив у Польщі. Був викладачем, відомим культурно-освітнім діячем УСКТ, редактором «Українського календаря» (Варшава). Д. Павличко писав, що він «людина-енциклопедія українсько-польських взаємин на площині літератури, історії, політики» .