18 березня у великій читальній залі розповідав про себе Іван Сварник. Досить докладно говорив про своїх батьків, Івана Сварника і Софію Скирту, які походили з Поділля й Чернігівщини, вчилися на українській філології у Львівському університеті, одружилися й поїхали разом працювати в місто Луцьк. Були викладачами української мови й літератури. Батько, крім того, був інспектором шкіл облвно, далі керував кабінетом мови й літератури Інституту підвищення кваліфікації вчителів. Саме в Луцьку почав писати байки, одну з яких опублікували в «Перці». З дитинства в домі була книга, звучала народна пісня. Яскравим спогадом дитинства було повернення з Сибіру діда Івана, засудженого ще 1929 р. як «куркуля». Коли Івасеві було 5 років, Сварники перебралися до Львова, де батькові запропонували редакторську роботу в обласному видавництві.

15 березня у відділі мистецької літератури відбувся музичний калейдоскоп «Вишивана Шевченкіана» до 210-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), українського поета, художника, мислителя. Розпочала вечір завідувач відділу Надія Письменна. Виникнення вишивки сягає в глибину тисячоліть. Про це свідчать літописні джерела, відомості стародавніх істориків, численні археологічні знахідки. Вишивка в Україні – це зворушлива розповідь про думки і почуття людини, світ краси і фантазії, поетичного осмислення природи, світ невмирущих образів давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

Було представлено книжково-ілюстративно виставку з такими виданнями:

До 115-ої річниці від дня народження уродженця Львова, польського поета, філософа, письменника-сатирика і афориста XX сторіччя Станіслава Єжи Лєца, за справжнім іменем Станіслава Єжи де Туш-Лєтца (1909-1966) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує для огляду книжкову експозицію «Думка безсмертна за умови, що вона знову й знову народжується», де зацікавлений користувач може почерпнути відомості про маловідомі сторінки з життя й творчості письменника. Крім інформації із польських шкільної та загальної енциклопедій, критичних матеріалів відомих польських літературознавців, двотомника афоризмів, фрашок і лірики Єжи Лєца, цікавими є і спогади про зустрічі з відомими світовими постатями, починаючи зі спогадів із львівського дитинства: «Я ще пам'ятаю, як батько водив мене у кафе Жорж»…

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Посланіє Пророка нації Тараса Шевченка як національний проект».

Вступне слово на круглому столі подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич, визначивши головний контекст круглого столу як потребу присутності священного в просторі тривання нації і висловивши такі світоглядні думки:

Український національний проект «Тарас Шевченко» існує від дня народженння Пророка. Важливим є його усвідомлення, визнання і сприйняття усіх верств української нації, важливим є творення шевченківського типу українців. Проте в українському інформаційному просторі така тема відсутня. Віднині ми її в цьому просторі посіємо.

Творча думка, яку дав нам Бог, творчий божий задум щодо Посланія Тараса Шевченка розвивалися так:

від ідеї читання Посланія «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» перед українськими національними громадами до читання інших посланій Тараса Шевченка – «Великий льох», «Розрита могила»;

від ідеї читання посланій Пророка нації до подання їх інтерпретацій так, як у Храмі подаються посланія апостолів і їх тлумачення в історичному і сучасному контекстах;