24 червня львівські екскурсоводи почули розповідь про знакові для нашої державності події 1941 р., коли у Львові відбулося Відновлення Української держави.

Передісторія, перебіг, наслідки Акту 30 червня докладно висвітлені в документах збірника «Українське державотворення. Акт 30 червня 1941», виданого у Львові 2001 р. з ініціативи двох видатних українців – проф. Ярослава Дашкевича й Василя Кука, останнього провідника УПА. Документи зібрав і впорядкував Орест Дзюбан, працівник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

Ініціатива відновлення державності належала С. Бандері й Проводові ОУН (Б), які 1940-1941 (ІІ Великий збір ОУН) проголосили курс на УССД. Щодо ставлення Німеччини до цього наміру, керівники ОУН (б) майже не мали сумніву, що воно буде негативним. Разом з тим, в умовах війни Німеччини проти СРСР виступати проти Німеччини керівники ОУН не могли. В Акті 30 червня є абзаці про співдію відновленої Української держави з «Великонімеччиною…, яка допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації». Згодом С. Бандера пояснював, що питання взаємин між Україною і Німеччиною залежало від одного:ставлення німців до суверенності України. Якби воно було позитивним, ми були б союзниками в боротьби проти Москви. ОУН дбала виключно про українські цілі.

Ще перед 30 червня похідні групи ОУН сконтактувалися з багатьма представниками українського політичного, культурного й науково життя, залучили їх до представницьких Народни Зборів, які й проголосили Акт відновлення й обрали Українське державне правління на чолі з Я. Стецьком. Його активно підтримали українці на всіх теренах, звільнених від більшовиків. Німці були шоковані цією подією й спробували змусити Я. Стецька та С. Бандеру скасувати Акт 30 червня. Коли це не вдалося, почалися арешти націоналістів, ті пішли в підпілля, і досить швидко протистояння з німцями переросло у збройну боротьбу УПА.

Оцінюючи події 30 червня 1941, В. Кук відзначив, що Акт 30 червня став логічним завершенням визвольної боротьби ХХ ст., він продемонстрував волю народу до самостійного державного життя, відродив державницькі традиції нашого народу.