22 січня бібліотеку відвідали студенти–філологи проф. В. Працьовитого з ЛНУ ім. І. Франка. Екскурсію бібліотекою для них провів директор Іван Сварник. Він розповів про характер і призначення обласної бібліотека, структуру установи, зміст фондів. Поінформував також про відокремлені підрозділи – відділи мистецької та іноземної літератури. У великій читальній залі розповів про історію будівлі, колишнього Міського казино, як центральної установи для культурного дозвілля міщан Львова. У відділі абонемента ознайомив молодь з новими (за останні 10 років) надходженнями української та перекладної літератури. Студенти з цікавістю слухали розповідь, та й самі задавали питання, про ситуацію з російською літературою, яка складає добру половину бібліотечних фондів. Питали про масштаби поповнення бібліотек новими книгами. Також жваво реагували на тезу про неможливість заміни паперової книги сучасними носіями й технологічними новинками. Адже прогрес електроніки рухається надто швидко, щоб надовго (не кажучи вже «навічно») зафіксувати людську думку.

Своєрідним продовженням відзначення 150-річчя НТШ стала лекція про заснування й початки діяльності Товариства, яку провів Іван Сварник 22 січня для екскурсоводів та всіх зацікавлених.

В літературі існують різні думки як про засновників, так і про місце заснування Товариства. Щодо ініціаторів, то ними, безумовно, були кращі представники українського руху Наддніпрянщини й Галичини: В. Антонович, О. Кониський, О. Огоновський, К. Сушкевич, О. Барвінський та ін., які бажали створити незалежний від москалів осередок української культури. В першому статуті Товариства його мета окреслювалася лаконічно «вспомагати розвою руської словесности». Оскільки наддніпрянці не могли виступати засновниками, петицію до Галицького намісництва підписали: «С. Качала, М. Димет, К. Сушкевич, Ом. Огоновський, Л. Лукашевич, М. Коссак, Ол. Огоновський, Т. Барановський і Ю. Романчук. Фінансовою основою були кошти, пожертвувані Є. Милорадович-Скоропадською, О. Кониським, С. Качалою та ін. На них у Львові придбали друкарню. Щодо осідку Товариства ім. Шевченка, то найвірогіднішим місцем є приватний дім першого голови К. Сушкевича, де також було його адвокатське бюро, редакція газети «Правда» та ін. Адреса цього дому – вул. Оссолінських (нині Стефаника), 9 (І. Мельник. Галицьке передмістя). Деякі автори вважають, що дім і бюро Сушкевича були на Академічній, 8 (Криса л., Фіголь Р. Личаківський некрополь). За останньою адресою НТШ і його друкарня були згодом, після реорганізації 1892 р.

17 січня бібліотеки Львівщини отримали дуже своєрідний подарунок: польський поет Францішек Ґабер подарував нашим читачам 13 своїх останніх (2016-2022 років) поетичних збірок: «Еміґрант світла», «Перстінець з веселки», «Велика Вода», «За завісою» та ін. Загалом це 745 примірників книжок. Звісно, польською мовою.

22 січня ми згадуємо дві вагомі події в українській історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки і Акт Злуки українських земель. 106 років тому, 22 січня 1918 року, УНР проголосила незалежність і боролась за право бути «самостійною, суверенною державою українського народу». Саме цей факт руйнує твердження московитської пропаганди, ніби Української держави не існувало, і її вигадав ленін зі своїми посіпаками.

22 січня 1919 року відбулося об’єднання українських земель в одній державі, які були розділені кордонами тогочасних імперій. Сьогодні, через трохи більше ніж століття, ми як ніколи об’єднані у відстоюванні своєї незалежності і свободи на тлі запеклої боротьби проти російської агресії. московія знову намагається знищити українську державність і окупувати нашу землю. Тож так важливо залишатися монолітними в боротьбі проти ворога. А після перемоги над російським агресором Україна остаточно утвердить свою соборність.