28 березня ГО «Золоті роки» (Л. Гришко) та група переселенців завітали до відділу абонемента бібліотеки на лекцію Івана Сварника про Полтву. Історик розповів про передумови виникнення людського поселення в долині Полтви, про притоки й джерела нашої річки. Для наших предків вода відігравала надзвичайну роль при виборі місця поселення. Вона була неодмінною умовою життя в сенсі харчування людини, забезпечення її гігієнічних потреб. Згодом на Полтві і її притоках створили мережу т. зв. саджавок – невеликих ставків для вирощування риби. В середні віки Львів славився своїми щупаками, коропами, линами, карасями й навіть пічкурами (вони були харчем незаможних львів’ян). Наприкінці ХV ст.. германський імператор, їдучи на з’їзд монархів у Луцьк, двічі зупинявся у Львові. Щоразу місто вшановувало його рибою, видавши на неї 3 копи (90) грошів. А імператриці подарували хутро за 30 грошів. Львівських щупаків вивозили аж до Відня, хоча й Дунай не був бідним на рибу. Залишки саджавок і донині можна бачити в селах навколо Львова.

Інформаційне турне про торгівлю людьми бібліотекарки Тетяни Грудень продовжується. Від учора (28 березня) знаннями про цю злочинну діяльність володіють учні та педколектив Нижньобілківського ЗЗСО (школа села Нижня Білка Підберізцівської СТГ Львівської області). Безліч запитань про проблему, які ставили школярі лекторці, приємно вразила. Варто додати, що учні цієї школи бували в гостях у нашої бібліотеки. Будемо раді бачити їх у нас ще. Дякуємо педагогам Богдані Ковальчук, Галині Ривак та директорці Христині Берко за співпрацю! Захід здійснено завдяки Ла Страда-Україна/La Strada-Ukraine.

50 років тому, в ніч з 27 на 28 березня 1973 року у Львові було поширено близько 250 летючок такого змісту:

«Заборона російським самодержавством ювілею Шевченка стала найкращою формою агітації українських мас проти самодержавства /за Леніном/. Коли кати в апогеї свого чорносотенства топчуть національну святиню – у німих рабів повинні отверзтися уста. Шевченко є для українського народу національною святинею, і коли топчуть Шевченка – то топчуть нашу честь, насміхаються над народною совістю. Наш Львів завжди святкував шевченківські дні – ні один тупорилий кат – ні Австрія, ні Польща – ніколи не зважувався перешкодити всенародному вшануванню свого співця. Цього року вперше у Львові плюнули в нашу любов. Чого не зробили цісарська Австрія і панська Польща – зробив червоний фашизм «соціалістичної імперії Росії. Шевченка у Львові не святкували. Не було святкових вечорів ні у львівських театрах, ні у філармонії, ні в домі актора. А ініціаторів шевченківських урочистостей попередили, залякали перестрахувальники парткомів і КДБ. Не було вечорів у жодному з львівських вузів, навіть у консерваторії ім. Лисенка, навіть в університеті ім. І. Франка – в університеті, де майже всі факультети наполягали на святкуванні, а ансамбль «Черемош» підготував святкову програму, в університеті, де починаючи з 1939 року шевченківські вечори були університетським громадянським обов’язком. Навіть Черкаському народному хорові, який виступав у шевченківські дні в нашому місті, було заборонено співти «Заповіт» та інші «неугодні» сьогоднішнім сатрапам пісні.

Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Світогляд українського народу: ідея та інтерпретації проекту».

Ідею проекту подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич.

Він висловив світоглядні думки про потребу піднесення спадщини предків – давньої сакральної української традиції, українського міфологічного мислення, створеної Богом первісної української ідентичности в контексті подальшого тривання й розвитку української цивілізації.

Конкретика проекту – створення священних текстів про світогляд українців на основі праць Івана Нечуя-Левицького «Світогляд українського народу», Митрополита Іларіона (Івана Огієнка) «Дохристиянські вірування українського народу», Володимира Гнатюка «Нарис української міфології» та інших; організація наукових викладів та студій класичних текстів і наукових досліджень; формування світогляду молодих українців на основі давньої традиції.