На прохання користувачів 23 лютого у відділі мистецької літератури повторно відбувся майстер-клас з декупажу (фр. découpage, від découper – «вирізати») – техніки декорування різних предметів, заснованої на приєднанні малюнка або орнаменту (зазвичай вирізаного) до предмета і на подальшому покритті отриманої композиції лаком – заради збереження, довговічності і особливого візуального ефекту. Провела його майстриня Оксана Книга. Завідувачка відділу Надія Письменна ще раз нагадала основні моменти цієї техніки, яка з’явилася в Німеччині ще наприкінці ІХ століття, а до нас прийшла не так давно, але набула великого поширення. Її використовують не тільки для декорування меблів, а й для створення подарунків. Основне завдання – надати старим предметам – горщикам для квітів, книгам, посуду, шкатулкам, вазам – нового життя. Сучасне мистецтво декупажу визначає п’ять видів: класичний (прямий), зворотний, об’ємний, художній, декопатч.

22 лютого у відділі мистецької літератури відбулась музична феєрія «Лев Ревуцький – композитор-піаніст» до 135-річчя від дня народження українського композитора (1889-1977).

Завідувач відділу Надія Письменна представила книжково-ілюстративну виставку та ознайомила користувачів з творчістю композитора.

З іменем Льва Миколайовича Ревуцького пов’язана ціла епоха розвитку української музики, виховання власної композиторської школи, формування національно-стильового напрямку в загальноєвропейській культурі, відповідного категоріям високої духовності й професіоналізму. Він створив власні музично-духовні світи, сповнені глибокого щирого ліризму, вишуканої краси й етичних ідеалів, де органічно сплелися воєдино національно неповторний мелос із формами й засобами універсального європейського мислення.

21 лютого у відділі мистецької літератури відбулась музична година «Славетний і незабутній» до 145-річчя від дня народження українського композитора Станіслава Людкевича (1879-1979). Завідувач відділу Надія Письменна ознайомила детальніше з творчістю композитора. Хто не знав Станіслава Людкевича! Мабуть, немає українця, який би хоч раз не чув його прізвища. На вулицях Львова він був найвідомішою, найпопулярнішою постаттю. Сам його вигляд привертав увагу, викликав повагу. У ньому відчувалося щось незвичайне, неповторне, високодуховне. Він був Людиною з великої букви, людиною великого серця і розуму, витонченим інтелігентом і ерудитом. Водночас був безпосереднім, скромним, здавався навіть несміливим. Зачаровував всіх – від простих людей до видатних вчених, навіть не усвідомлюючи того. Прожив 100 років, його сучасниками були аж чотири покоління, і всім він додавав сили духу і вселяв надію.

До 130-го ювілею від дня народження класика польської літератури Ярослава Івашкевича (1894–1980) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) презентує книжкову експозицію його творів і критичних матеріалів «Буремність життя і лад митця». Він прожив довге життя. Народився у Кальнику на Вінниччині в родині колишнього учасника польського Січневого повстання 1863 року Болєслава Івашкевича, навчався у Єлисаветградській чоловічій класичній гімназії, відвідував музичну школу Густава Нейгауза. У архіві Польського радіо є невеличкі записи спогадів Я. Івашкевича, які він сам озвучив 1959 року. Митець розповідав, зокрема, про місця раннього дитинства, згадуючи кургани (наприклад, Сорочу Могилу) та сліпих лірників. Єлисаветградське дитинство закінчилося з переїздом до Києва.

З 1908 року підліток Ярослав робив регулярні щоденникові записи. Перший том виданих через багато років «Щоденників» присвячений Києву. У ньому знаходимо роздуми майбутнього поета, засмученого від’їздом сестри Гелени після Великодня 1911 року: настрої того дня відібилися у вірші «До Дніпра», досить авангардному як на той час — без великих літер і розділових знаків, — позначеному темою повернення до України, яка супроводжувала поета все життя.