24 серпня у великій читальній залі нашої книгозбірні розгорнуто виставку «Незламний борець за незалежність України», присвячену 95-річчю від дня народження політичного та громадського діяча, дипломата, письменника і юриста Левка Лук’яненка. Радянський дисидент, борець за незалежність України, Левко Лук’яненко був співзасновником та головою Української Гельсінської спілки, Української республіканської партії, народним депутатом України багатьох скликань. Він – співавтор Декларації про державний суверенітет України, автор Акту проголошення незалежності України, Герой України (2005).

Напередодні Дня прапора львівські екскурсоводи вислухали розповідь Івана Сварника про облоги Львова Хмельницьким 1648 і 1655 років. Очевидці пишуть, що над Хмельницьким у першому разі несли хоругву з його гербом. Якими були інші козацькі стяги – джерела не пишуть. Натомість під 1655 р. зафіксовано, що козаки мали десятки різних прапорів, з гербами земель, воєводств та іншими зображеннями. Історик пояснив, якими були земельні герби Руського, Белзького, Волинського, Подільського, Київського воєводств та різних українських земель. В кількох із цих знаків (Руське, Подільське воєводства, Перемиська земля) поєднювалися синя і жовта барви. В інших були червоні й білі зображення – Київське, Волинське воєводства. Біло-червоними були й хоругви з теренів Великого Литовського князівства. Також історик розповів про використання козаками подарованих їм прапорів. Зокрема, 1594 р. запорожці отримали хоругву від германського імператора з чорним орлом. Дорошенко мав «санджаки» (прапори) від турецького султана. Отож протягом століть на наших землях побутували різні символи й різні кольорові поєднання. Синьо-жовті кольори відомі від Грюндвальдської битви 1410 р. Під ними воювали наші галичани в кількох полках Руського воєводства (землі). Саме з цього часу можна починати традиції синьо-жовтого прапора.