Цього понеділка екскурсоводи вислухали лекцію про людину, яку всі вони знали з книг – автора путівників «Державний історико-архітектурний заповідник у Львові», «Зустрічі зі Львовом», «Львів-Lwów» Володимира Вуйцика.

Володимир Вуйцик (1934-2002) народився в с. Семенівці під Львовом у селянській родині. Батьки, помітивши в дитині художній хист, послали її вчитися до Львова, в художнє училище (нині коледж ім. Труша) на відділ декоративного розпису. Далі хлопець вступив до Інституту прикладного і декоративного мистецтва, однак 1958 р., через скрутну життєву ситуацію, мусив піти з 3 курсу й почати працювати. Роботу отримав у Картинній галереї як молодший науковий співробітник, далі реставратор живопису, врешті керівник майстерні. Тодішнє начальство галереї, в першу чергу В. Овсійчук, сприяли молодому працівникові у подальшій освіті – він заочно вчився у Ленінградському інституті живопису, скульптури й архітектури, стажувався у Всесоюзній реставраційній майстерні в Москві. Основним заняттям Володимира була реставрація живопису, експедиційна робота з виявлення і порятунку шедеврів сакрального мистецтва. В Галереї Володимир пропрацював 10 років, а з 1968 і до пенсії (1998) працював у Львівській міжобласній спеціалізованій науково-реставраційній виробничій майстерні. Його колегами були І. Могитич, М. Гайда, С. Барер, А. Новаківський, І. Лінинський, К. Присяжний, учнями – В. Слободян, О. Бойко, С. Кравцов. Разом із колегами Вуйцик обстежував і описував пам’ятки архітектури в багатьох областях України. У Львові працював у архівах і бібліотеках, складав історичні довідки про храми, житлові будинки, оборонні об’єкти. Також досліджував діяльність архітекторів, малярів, будівничих П. Римлянина, А. Прихильного, Ф. Кульчицького, П. Білянського, Б. Меретина й багатьох інших.

2 серпня у великій залі бібліотеки зібралися шанувальники поетичного слова, історики, бібліотекарі, просвітяни, громадські діячі, аби привітати з 80-річчям відомого поета й науковця Петра Шкраб’юка. Колеги «по цехові» - Євген Салевич, Андрій Содомора, Андрій Левик,– говорили про легкість поетичного пера ювіляра, його вміння помічати прекрасне в житті, відгукуватися на пекучі проблеми сьогодення, зокрема нинішню війну. Андрій Содомора підкреслив образ дороги, який наскрізною темою виступає у поетиці ювіляра. Іван Сварник розповів про історичні розвідки Петра Шкраб’юка про Крехівський монастир, орден ЧСВВ, про Михайла Павлика. Окремо зупинився на історичній есеїстиці. Ігор Данилиха подарував Петрові власноруч виконаний дружній шарж з віршованою присвятою. Лука Павлюк продемонстрував свою весільну фотографію і вітального вірша, складеного з цього приводу Петром Шкраб’юком.