Нині. 6 березня, під холодним львівським дощем, ми провели в останню путь нашого доброго приятеля Володю Муравського. Він прожив не надто довге життя. Однак встиг дуже багато. Був на Майдані, однак після отруєння беркутівськими газовими гранатами організм почав давати поважні збої. І коли почалася повномасштабна війна – до війська його не взяли. Тому працював як волонтер, їздив до своїх майданівців на фронт, діставав усе, чого потребували хлопці, організовував збір коштів, закуповував і приціли, і прилади, і аптечки – все, чого бракувало на війні. Тому нині біля труни багато хто був в одностроях. Проводжали бойового товариша.

4 березня у великій читальній залі гості бібліотеки мали можливість почути як дотепні байки й гуморески, так і непубліковану лірику львівського письменника Івана Сварника. Про батька розповідав Іван Іванович Сварник, старший син гумориста.

Іван Сварник народився 1921 р. в с. Лисогірці на Хмельниччині в заможній селянській родині. А вже за 8 років Сварники перетворилися на злиднів – батька родини Івана розкуркулили й вислали до Сибіру, а матір Настю з чотирма дітьми вигнали з села. Івася надалі виховувала радянська школа, радянські книжки й фільми. Тому він ріс «нормальною» радянською дитиною. Але вже підлітком звернув увагу на упосліджене становище рідної мови, тому став філологом. Проблема русифікації турбувала його до останніх днів життя. 1988 р., за півроку до смерті він писав:

«Кожен мій твір… породжує у мені болісно-солодкий дрож,
який збагачує моє духовне життя. Без нього в душі була б цілковита порожнеча.
Той дрож робить серце здатним чинити на світі добро»
Володимир ІВАСЮК

1 березня у відділі мистецької літератури відбувся музичний вечір «Уже літа, на білих конях пропливли…» до 75-річчя від дня народження українського композитора, поета Володимира Івасюка (1949-1979).

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Концепція Самостійної України Петра Федуна: ідеологія та пропаганда ОУН».

Вступне слово про теоретика українського націоналізму, практика втілення ідей українського націоналізму, головного пропагандиста ОУН і УПА Петра Федуна на псевдо «Полтава» подав завідувач відділу україніки ЛОУНБ Євген Салевич. Він назвав такі його знакові вершини сходження на шляху боротьби за долю нації, які обрамлює коротке в часі, але яскраве як подвиг життя і героїчне завершення:

Крайовий провідник Юнацтва ОУН на західноукраїнських землях 1942 – 1943, комендант школи кадрів Юнацтва ОУН у Карпатах 1942, начальник політвиховного відділу Крайового військового штабу УПА 1946 – 1949, керівник Головного осередку пропаганди при Проводі ОУН, керівник Бюро інформації УГВР 1946 – 1951, заступник голови Генерального секретаріату Української головної визвольної ради.