У понеділок, 22 квітня екскурсоводи й усі бажаючі взяли участь у цікавій розмові про нинішні й колишні львівські некрополі.

Історик Іван Сварник розповів про давні міські цвинтарі, згадані Зубрицьким у «Хроніці міста Львова». Їх у Львові в давнину було не так багато. В самому місті це цвинтар міської церкви (Успенської), вірменський, катедри. Поза мурами – Онуфріївського монастиря, костелу Марії Сніжної, жидівський (окописько) і татарський навпроти Татарської (потім Краківської) брами. Не згадує Зубрицький цвинтарів Бернардинів, Єзуїтів, Францисканців, Домініканців. Адже у всіх націй померлих ховали в освячений ґрунт біля святинь. Таке накопичення кладовищ у Львові й навколо погіршувало санітарний стан: останки розкладалися в землі й потрапляли в ґрунтові води, в струмки й криниці. Це викликало епідемії чуми й холери. Померлих від пошестей від ХVІ-ХVІІ ст. ховали на двох окремих цвинтарях за містом – Личаківському й Папарівці (на північ від Високого замку). Крім того, чумні поховання, як пише А. Шнайдер, були в підземеллях Бернардинського монастиря. Частина їх залишається там і до нашого часу.

19 квітня у великій читальній залі бібліотеки відбулася подія, яку важко окреслити одним визначенням. Адже до Львова завітав відомий письменник, політик, громадський діяч Володимир Шовкошитний. Людина непересічна – інтелектуал, поет, патріот – він не лише майстерно володіє словом, але й має непересічний ораторський хист, уміє захопити авдиторію й дуже цікаво, ба, ще й доступно, розповісти про складні, а то й заплутані події нашого давнього й учорашнього минулого.

Наш гість презентував свою видавничу (видавництва «Український пріоритет») дільність в рамках програми популяризації нашої історії. А водночас не раз повертався до свого особистого минулого – і як інженера-атомника, і як керівника організації «Союз Чорнобиль», і як народного депутата України. Розповів, зокрема, про свої нові книги, присвячені Чорнобилю й сучасній війні, до якої він сам і його сини мають безпосереднє відношення.