5 жовтня у великій читальній залі бібліотеки було, як ніколи, людно. Зійшлися шанувальники поетичного й прозового слова знаного письменника Андрія СОДОМОРИ. Його нові й перевидані видавництвом «Літопис» (дир. Михайло КОМАРНИЦЬКИЙ) книги «Серед рядків і давніх, і нових», «Наодинці зі словом» і «Під чужою тінню» представляли Марія ЗУБРИЦЬКА й сам автор.

Презентація, на думку пані Марії, відбувається у дуже відповідній до наших днів атмосфері: в читальній залі водночас є і книги, і ліки, і предмети амуніції, і світлини знищених ворогом бібліотек України. Особливістю творчості Андрія Содомори, на думку модератори, є точний і виважений відгук на те, що відбувається в суспільстві. І мова не лише про війну, але й про глобальні виклики, які стоять у наш час перед усім людством.

Відділ україніки провів творчу зустріч на тему «Українська музика і пісня як проект молодої нації».

Концептуальні погляди на стан української музичної культури висловив директор оркестру Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика Михайло Сосновський.

Слово на заході мали завідувач відділу україніки Євген Салевич, музикознавець Юлія Йосипенко, співак Юрій Іванишин, співачка Наталія Попілевич.

Висловлено думки про потребу співпраці відділу україніки з молодими талановитими українцями в організації пропаганди явищ та імен української музичної культури.

Учасниками заходу, окрім названих промовців, були провідні бібліотекарі Мар’яна Москва, Надія Бала, Галина Москович.

3 жовтня в бібліотеці відбулося відкриття виставки документальних світлин польського фотографа Адама Касперкевича «LIBRICID» (КНИГОВБИВСТВО). Кількадесят репортерських знімків дуже виразно ілюструють трагічну ситуацічю українських бібліотек у зоні бойових дій та на визволених від окупантів територіях Київщини, Харківщини, Херсонщини.

Адам Касперкевич – фотограф-аматор. Його основний фах – юрист. Тому знищення книжкових фондів він назвав лібріцидом, за аналогією з геноцидом. За словами пана Адама, музеї, театри, філармонії, бібліотеки під час війни є такими самими стратегічними об’єктами, як і казарми, склади зброї, аеродроми й мости. Адже вони слугують стратегії виживання держави й державницької ідеї. Саме тому москалі прагнуть не просто захопити територію України, а знищити всі матеріальні прояви української культури. Поляки дуже добре розуміють українців, адже їм теж довелося боротися за свою державність і незалежність проти різних окупантів, в тому числі й російських і радянських. І дбати про збереження культурних цінностей.