Своєрідним продовженням відзначення 150-річчя НТШ стала лекція про заснування й початки діяльності Товариства, яку провів Іван Сварник 22 січня для екскурсоводів та всіх зацікавлених.

В літературі існують різні думки як про засновників, так і про місце заснування Товариства. Щодо ініціаторів, то ними, безумовно, були кращі представники українського руху Наддніпрянщини й Галичини: В. Антонович, О. Кониський, О. Огоновський, К. Сушкевич, О. Барвінський та ін., які бажали створити незалежний від москалів осередок української культури. В першому статуті Товариства його мета окреслювалася лаконічно «вспомагати розвою руської словесности». Оскільки наддніпрянці не могли виступати засновниками, петицію до Галицького намісництва підписали: «С. Качала, М. Димет, К. Сушкевич, Ом. Огоновський, Л. Лукашевич, М. Коссак, Ол. Огоновський, Т. Барановський і Ю. Романчук. Фінансовою основою були кошти, пожертвувані Є. Милорадович-Скоропадською, О. Кониським, С. Качалою та ін. На них у Львові придбали друкарню. Щодо осідку Товариства ім. Шевченка, то найвірогіднішим місцем є приватний дім першого голови К. Сушкевича, де також було його адвокатське бюро, редакція газети «Правда» та ін. Адреса цього дому – вул. Оссолінських (нині Стефаника), 9 (І. Мельник. Галицьке передмістя). Деякі автори вважають, що дім і бюро Сушкевича були на Академічній, 8 (Криса л., Фіголь Р. Личаківський некрополь). За останньою адресою НТШ і його друкарня були згодом, після реорганізації 1892 р.

15 січня у відділі абонемента бібліотеки відбулася презентація проекту «Польська полиця» в Україні», який успішно втілює в життя Інститут книги спільно з польським Міністерством культури. Про отримані в рамках проекту книги читачам розповідав директор бібліотеки Іван Сварник. Початково «Польською полицею» займалася лише польська сторона. Бібліотека вже отримала кількадесят книг сучасних польських авторів і класиків, виданих у Польщі й українських перекладів, виданих, зокрема, й у Львові нашими видавництвами. Це література як для дорослих, так і для дітей (в тому числі й чудово ілюстрована для наймолодших). Особливою увагою наших партнерів користувалися знакові постаті польської літератури – В. Шимборська, О. Токарчук та ін. Книги польською мовою збагатили фонд відділу іноземної літератури на Мулярській.

15 січня відбулася чергова лекція Івана СВАРНИКА для екскурсоводів та всіх бажаючих. Розмова стосувалася дуже відомого у свій час журналіста, історика, мистецтвознавця й видавця Миколи Голубця.

Микола (в дитинстві Мольо) був нешлюбним сином греко-католицького священника Еліашевського, а прізвище отримав по матері, яка його виховувала у Львові. Батько подбав, аби хлопчик здобув добру освіту. Микола закінчив гімназію, навчався у Кракові в Академії мистецтв, однак диплома не отримав, маючи богемні захоплення. Писав вірші, оповідання, нариси й навіть історичні романи. В роки визвольної боротьби був хорунжим Легіону УСС, чи не найактивнішим членом Пресової кватири. 1918 був учасником боїв за Львів. Свої особисті враження виклав згодом у романі «1918 рік грози і надій». 1941, за німців, працював у Державному архіві. Тоді ж заснував у Львові Літературно-мистецький клюб. Осідком мало бути Міське казино на Академічній, однак його зайняли німецькі офіцери для своїх потреб. Тому клюб розмістився на Підвальній 13, у будинку жидівської газети «Chwila», згодом у палаці Сапіг на Коперника. М. Голубець помер несподівано 1942 р. після невдалої операції на шлунку.