Відповідно до прохання керівництва львівського ліцею №10 імені Марії Магдалини про співпрацю КЗ ЛОР ВЛІМ ім. Омеляна Масляка з молодшими класами ліцею, вчора була організована зустріч колективу відділу з учнями шостого класу даного ліцею. Захід під назвою «Урок літератури в бібліотеці» був присвячений програмному польському письменникові Юліану Тувіму, а проводила урок польською мовою бібліотекар відділу, магістр полоністики Мирослава Кіт.

Це була чудова нагода згадати про Юліана Тувіма (програмний письменник!) не тільки як про відомого польського письменника, але й як про власника близько 40 псевдонімів, колекціонера книжок, дивацтв і курйозів, знавця мов (живих, екзотичних, штучних, вигаданих, а навіть пташиних). Птахів на нашій зустрічі виявилося вдосталь, що не дивно, якщо врахувати, що дебют Тувіма як дитячого письменника — це твір «Мова птахів» («Mowa ptaków», 1920) і до цієї теми він неодноразово повертався.

Цього понеділка, 17 березня, лекція Івана СВАРНИКА про «Віслу» зібрала значно чисельнішу, ніж зазвичай, аудиторію. Адже для українців, які жили в Польщі, немає трагічнішої дати, як 28 квітня 1947 р. Тоді польські війська, поліція, прикордонники в ході акції «Вісла» почали насильне виселення українців із Краківського, Ряшівського й Люблінського в-в. Акції передував обмін населенням між СРСР і Польщею після договору 1944 між УРСР і Польщею про взаємний обмін населенням, що мав відбуватися виключно на засадах добровільності. Спочатку переселення справді було добровільним. Поляки з СРСР переважно виїжджали до Польщі самі: 1939 вони добре пізнали всі «принади» радянського ладу: депортації, тюрми й розстріли. Українці початково виїжджали в УРСР також добровільно: багато сіл були знищені війною, селянство потерпало від малоземелля, а в СРСР їм обіцяли землю, худобу, реманент. У 1944-1945 рр. виїхало понад 220 тис. українців. Далі темпи переселення сповільнилися, а в липні-серпні 1945, воно взагалі припинилося. Це пояснювалося просто: південний схід Польщі був етнічними українськими землями протягом століть. Коли переселенська акція в Польщі припинилася, влада застосувала економічний тиск, силові методи: Це дозволило виселити ще 260 тис. А коли й це не допомогло, польські комуністи вирішили ліквідувати українську меншину в Польщі, яку оцінювали у 150 тис. осіб.

14 березня у великій читальній залі нашої книгозбірні відбулося засідання соціологічної комісії НТШ, присвячене 100-річчю від дня народження педагога, публіциста і громадського діяча Івана Омеляновича Щерби. Голова засідання – Галина Щерба. Серед організаторів, крім НТШ ім. Т. Шевченка, ЛОУНБ, ЛОО «Лемківщина», Фундація дослідження Лемківщини у Львові та ін.

Із вступним словом виступив заступник голови НТШ в Роман Пляцко. Він зазначив, що Наукове Товариство ім. Шевченка завжди приділяло велику увагу питанню депортації українців з Польщі і активно висвітлювало цю тему на сторінках «Вісника НТШ». Іван Сварник ознайомив з історією депортації українців у повоєнні роки. Галина Щерба розповіла про життєвий шлях і громадську діяльність свого батька Івана Щерби. Ліліана Яремкевич, молодша донька Івана Омеляновича, розкрила тему розвитку українського народного шкільництва на Лемківщині у ХХVII-XX ст. Олександра Киричук висвітлила співпрацю І. Щерби та Комісії з вивчення обставин українсько-польських переселень в 1944-1948 роках при Львівській історико-просвітницькій організації «Меморіал». Про духовну спадщину лемків у соціокультурному просторі України розповіла Ольга Кровицька.