9 лютого у відділі мистецької літератури відбувся майстер-клас з декупажу (фр. découpage, від découper – «вирізати») – техніки декорування різних предметів, яка заснована на приєднанні малюнка, картини або орнаменту (зазвичай вирізаного) до предмета і подальшому покритті отриманої композиції лаком – заради збереження, довговічності і особливого візуального ефекту. Провела його майстриня Оксана Книга. Завідувачка відділу Надія Письменна розповіла, що ця техніка з’явилася в Німеччині ще наприкінці ІХ століття. До нас прийшла не так давно, але набула великого поширення. Її використовують не тільки для декорування меблів, а й для створення подарунків. Основне завдання – надати старим предметам – горщикам для квітів, книгам, посуду, шкатулкам, вазам – нового життя. Сучасне мистецтво декупажу виділяє п’ять видів: класичний (прямий), зворотний, об’ємний, художній, декопатч.

7 лютого 2024 р. у відділі мистецької літератури була проведена екскурсія для студентів першого курсу факультету культури і мистецтв кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету ім. Івана Франка. Завідувачка відділу п. Надія Письменна провела для студентів екскурсію відділом, ознайомила їх з історією бібліотеки та, зокрема, історією відділу, його фондами. Також для користувачів були представлені останні надходження у галузі хореографії, що викликало в них великий інтерес.

В понеділок у великій читальній залі знову зійшлися слухачі, зацікавлені в популяризації здобутків нашої культури. Зокрема й тих, яким усе своє життя присвятив Борис Григорович Возницький. Іван Сварник розповів про своє тривале (з 1975 р.) знайомство з директором Львівської галереї мистецтв. Свою розповідь частково базував на книзі «Собор Бориса Возницького» (Львів, 2019), що містить особисті спогади музейника, численні світлини, думки відомих сучасників Бориса Григоровича. Щодо споминів, то, на думку оповідача, найцікавішою і найменш відомою для багатьох є частина, присвячена дитинству і юності Возницького. Вони пов’язані з волинським селом Ульбарів, де він народився 1926 року, з поблизьким Дубном, де вчився в гімназії. Борис виховувався у свідомій українській родині, підлітком став членом антигітлерівського підпілля. Однак командир підлітка виявився мудрою людиною і врятував його від майже неминучої смерті в 1944 р., не дозволивши йти в діючу сотню УПА. Однак у Червону Армію хлопця все одно забрали. До того ж у штрафну роту. Йому пощастило дивом вціліти в запеклих і кривавих боях у Східній Прусії. Отож війну згадував як нелюдське й жорстоке випробовування, не бачив у ній жодного героїзму. Художню освіту демобілізований солдат здобув у Львові, в училищі прикладного мистецтва (серед його наставників був В. Овсійчук), працював у Винниках учителем малювання. У Винниках майбутній корифей музейної справи створив свій перший музей. А водночас навчався у Ленінградській академії мистецтв.