У понеділок, 23 жовтня, в головній залі бібліотеки говорили про бібліотеки. Історик Іван СВАРНИК ділився міркуваннями про роль бібліотек у львівських реаліях. Критично висловився про статтю в Енциклопедії Львова, яка справляє враження переліку католицьких читалень, переважно монастирських, а українським (також вірменським, жидівським та ін.) відведено замало місця.

Першими у Львові були монастирські книгозбірні княжої доби при церкві Юра й василіанському монастиреві (згодом головна бібліотека оо. василіан в Онуфріївському монастирі). Вона була знищена чи розпорошена 1946 р. під час ліквідації УГКЦ. Багата бібліотека Успенського братства, вперше описана 1579 р., була цінною не лише давніми грецькими й кириличними виданнями, а й усіма друками братської друкарні ХVІ-поч. ХХ ст. На жаль, її найдавніша частина згоріла від блискавки в другій пол. ХVІІ ст.

16 жовтня у відділі літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка відбувся День спеціаліста для першокурсників слов'янської та польської філологій ЛНУ імені Івана Франка. Будучи офіційно задокументованим стейкхолдером цих філологій, завідувач відділу Олександра Лук'яненко розповіла майбутнім філологам історію заснування відділу, ознайомила із секторами обслуговування відділу, основним галузевим фондовим наповненням і графіком роботи,наголосила на види застосування іноземних мов філологів у бібліотечній роботі, акцентувала на увагу на специфіці взаємодії із користувачами. Працівники сектора читального залу Мирослава Кіт і Людмила Федишин зробили бібліографічний огляд довідкових, навчальних, літературознавчих і мовознавчих видань фонду відділу, розповіли про види обслуговування та обов'язки користувачів, навчили заповнювати вимоги та реєстраційні картки.

16 жовтня у великій читальній залі була лекція історика Івана Сварника про зміни території Львова протягом століть.

Княжий город займав значно меншу територію, складався з укріпленого дитинця на горі над монастирем св. Онуфрія, посад на північних,західних і південних схилах Замкової гори й пригороддя, що доходило до Полтви за Оперним театром. Однак археологічні знахідки з тої доби були й на пл. Підкови, між Катедрою і Ринком та в інших місцях. Торговельним серцем міста був Старий Ринок.

У к. ХІІІ ст., коли Львів став столицею держави, німці заклали нинішню Ринкову площу, а в наступне століття спільно з русинами, вірменами й жидами заселили все середмістя. Так виникло місто в мурах площею 50 га. Воно мало 2 передмістя – Галицьке на півдні й Краківське на півночі. 1356 р., за привілеєм Казимира, місту не лише було повторно надано маґдебурзьке право, але з окреслено територію у 70, а згодом у 100 франконських ланів (2400 га). На цих теренах у ХV ст. виникли фільварки, що стали селами. Ціммерман заклав Голосько, Кльопер – Клепарів, Ґольдберґ – Кульпарків, Зоммерштайн – Замарстинів. Патриціям належали Вулька Камп’янівська, Сикстівка, Личаків. Сигнівка. Останнім (1503) виникло село Брюховичі. Розквіт міста припадає на к. ХVІ першу пол. XVІІ ст. Окрім згаданих фільварків і сіл, практично всі терени навколо середмістя були густо заселені. На поч. XVІІ ст. навіть почали споруджувати земляні укріплення навколо середмість (т. зв. лінія Беренса). Однак площу у 200 га з населенням у 30 тис.чоловік укріпити не вдалося.