15 квітня до відділу абонемента завітав письменник (хоча себе таким і не вважає, бо не член СПУ) Дмитро СИНИЦЯ з Дніпропетровщини. За фахом автор є вчителем , викладає в селі географію і психологію. Він не лише презентував нову книгу «Сяйво Воркути», але й розповідав цікаві життєві історії, наприклад, пригоди пов’язані з пошуком нашої обласної бібліотеки. З подивом з’ясував, що обласних бібліотек у нас багато, а іменем Шевченка названі і проспект, і вулиця. Дмитро вважає себе націоналістом, адже народився в Сибіру в родині українських політв’язнів. Покійні батьки походили з Волині й були учасниками збройної боротьби за Українську самостійну соборну державу. Та й сам Дмитро має досвід Майдану, учасник формування добровольчих бригад у Дніпрі, двоє його синів зараз на фронті. Розповідав також детективні історії з поїздкою в Казахстан з важливим завданням, про зустріч і розмову з Веслі Кларком.

12 квітня відбулась мандрівна подорож колекцією відомого скульптора Петра Дзиндри у його майстерні, що на вул. Саксаганського, 7. Майстер розпочав зустріч з історії появи цінних пам’яток та й самої майстерні. Увага була зосереджена на посмертних масках людей, яка є не новою для митця. Відомо, що Петро Дзиндра навчився знімати посмертні маски у батька дружини пані Уляни видатного скульптора Євгена Дзиндри. Завдяки цьому таланту точно збережені риси Іларіона Свєнціцького, Ірини Вільде, Станіслава Людкевича, Олени Степанів, Миколи Колесси. У Франції та Італії існує чимало майстерень, основною темою яких є саме виготовлення таких масок, бо люди розуміють важливість збереження для майбутнього точного портрета видатних співвітчизників. В Україні знімати маску з людського обличчя, на жаль, зараз не вчить жоден навчальний заклад.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Микола Міхновський в інформаційному просторі нації», відзначивши соті роковини пам’яті ідеолога українського націоналізму.

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив такі світоглядні думки і головні контексти розмови:

Наша традиція пошанування провідників нації піднесена до ідеї читання та інтерпретації посланій, святих текстів, починаючи від «Посланія» пророка нації Тараса Шевченка.

Наша традиція пошанування провідників нації повинна означити, виповнити український інформаційний простір, бути національною і державною традицією.