3 березня кожного року весь світ відзначає професійне свято – Міжнародний день письменника (International Writers’ Day). Подію заснував ПЕН-клуб (міжнародне об’єднання письменників) у 1986 році. В Україну свято прийшло аж у 2012 завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой. Міжнародний день письменника можуть вважати своїм професійним днем також редактори, журналісти, історики та інші майстри слова. Саме 3 березня усі автори мають можливість зібратись для презентації творчих напрацювань, обговорення літературних новинок та нагородження найкращих за письменницьку діяльність. Цікаво, що перший професійний письменник України Іван Нечуй-Левицький пішов з роботи вчителя російської мови заради письменництва на рідній солов’їній, Василь Симоненко терпіти не міг роботу журналіста, тому що не бачив у ній творчої свободи, а родина Бориса Грінченка розмовляла російською, та після прочитання «Кобзаря» письменник твердо вирішив спілкуватись виключно українською.

Краєзнавча діяльність є невід’ємною складовою роботи публічних бібліотек і має вагоме значення у формуванні локальної ідентичності, збереженні культурної спадщини та підтримці регіональної історії. Львівська обласна універсальна наукова бібліотека виступає не лише зберігачем краєзнавчих матеріалів, а й активним учасником дослідницької, просвітницької та видавничої діяльності. Через краєзнавчі ініціативи ми не тільки популяризуємо нашу спадщину, але й об’єднуємо громади довкола спільних цінностей та культурної пам’яті.

До 160-річчя від дня народження одного з найпопулярніших поетів Польщі кінця XIX - початку XX століття, прозаїка та драматурга Казімежа Пшерви-Тетмаєра (1865-1940) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка знайомить користувачів із його спадщиною і літературною критикою про нього.

Казімєж Пшерва-Тетмаєр є автором трьох драм — «Завіша Чорний» (1901), «Революція» (1906), «Юда» (1917). Дебютував у прозі поемою «Illa» (1886). Був нагороджений літературними преміями за вірші на честь Адама Міцкевича (1888) та Ю. І. Крашевського (1889). Популярність його творчості принесли збірки поезій «Poezje» (Краків, 1891), «Poezje. Seria druga» (Краків, 1894), «Poezje. Seria trzecia» (Варшава, 1898).

За фольклорними мотивами польських горян він створив цикл оповідань «На скелястому Підгаллі» («Na skalnym Podhalu»; 1903-1910), у яких Казімєж Пшерва-Тетмаєр відтворив підгальський діалект. Нині цей цикл вважається найкращим його твором. До циклу тематично близький історичний роман «Легенда Татр» (т. 1-2, 1910-1911) про селянські повстання та війни середини XVII століття. Роман «Кінець епопеї» (т. 1-4, 1913-1917) присвячений епосі Наполеона та франко-російській війні 1812 року.

До 140-річчя від дня народження польського художника, фотографа, письменника та філософа, теоретика мистецтва Станіслава Ігнація Віткевича (1885-1939), відомого під псевдонімом Віткацій, відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує зацікавленому користувачеві до огляду книжкову експозицію його прозових творів і критичну літературу про нього.

Творчість С. Віткевича важко класифікувати, але найближче вона пасує до експресіонізму, нерідко вона зближується із сюрреалізмом. Багато в чому його спадок є споріднений за духом з Кафкою, хоча без явного песимізму. Його можна вважати попередником театру абсурду. Твори письменника відрізняє від інших творців красного письменства не тільки дивина й витонченість, а й прагнення відобразити нові реалії, нові підходи науки і техніки, їх вплив на образ людини.