Організація української нації «Держава», Українське національне середовище, громадська організація «Міждисциплінарні філософські студії «Ентазис» та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Символічний простір нації: Степан Бандера».

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив світоглядні думки про потребу українців говорити про символічний простір нації і, зокрема, про символ нації – Степана Бандеру:

маємо мислити поняттями символічного і священного простору у контексті національної історії, культури, віри;

маємо творити національний пантеон діячів і героїв, аби наша ідентичність мала осмислений образ як носія історичного минулого, культурних цінностей, світогляду і традиції предків;

маємо розбудовувати український символічний та священний простір, уповні осягнути нашу священну історію, святу землю, святі образи національної історії, українські території, простір і небо, і українську душу, створену Богом;

10 січня у відділі мистецької літератури відбувся музичний вечір «Гармонія таланту» до 75-річчя від дня народження Ігоря Кушплера (1949-2012), українського оперного співака, педагога. Розпочала зустріч завідувач відділу Надія Письменна, вона представила книжково-ілюстративну виставку та ознайомила з творчістю співака.

8 січня у великій читальній залі точилася розмова про внесок академіка Івана Крип’якевича в дослідження історії нашого міста. Кожному екскурсоводові відома книга вченого «Історичні проходи по Львові», нещодавно видана вже втретє завдяки невтомному Богданові Якимовичу. Однак не кожен знає, що вивчати минуле Львова Крип’якевич почав іще студентом. 1905, коли йому було 19 років, він видрукував розвідку «Матеріяли до історії торговлі Львова» в поважному виданні «Записки НТШ». Дослідження базувалося на вивченні архівних матеріалів, зокрема купецьких книжок Шольца і Боїма. 1907 року в тих же «Записках» вийшло солідне дослідження «Львівська Русь у першій пол. ХVІ в.». Як додаток до неї молодий історик підготував до друку кількасот документів, скопійованих в архіві магістрату. Документи тоді видати не вдалося. Їх опублікував Інститут археографії щойно 1994 р. Ця книга висвітлює майже цілком невідому сторінку нашої історії – життя українців Львова до заснування Успенського братства. Історика цікавив не лише Львів, у якому русинів було не так багато, але й навколишні т. зв. львівські села.