Відділ україніки 20 жовтня провів презентацію імені видатного українця світового визнання Омеляна Пріцака.

Доповідь про видатного вченого - філолога, сходознавця, історика мала керівник Центру орієнталістики ім. О. Пріцака при НУ «Києво-Могилянська академія», кандидат історичних наук Таїсія Сидорчук. Гостю з Києва привітали історик, директор ЛОУНБ Іван Сварник і завідувач відділу україніки Євген Салевич.

Доповідачка наголосила на титанічній подвижницькій проукраїнській діяльності Омеляна Пріцака як універсального вченого рівня Гегеля, О. фон Гумбольдта, А. Кримського і діяча – організатора і першого завідувача кафедри української історії Ім. М. Грушевського, організатора і першого директора Українського наукового інституту Гарвардського університету. Омелян Пріцак відродив українське сходознавство, створив і став першим директором Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Він виступив співзасновником Археографічної комісії та її спадкоємця – Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Омелян Пріцак заснував і очолив при Київському університеті ім. Т. Шевченка першу в пострадянськый Україні кафедру історіософії. Як учений О. Пріцак є автором фундаментальної праці «Походження Руси», а також понад 1000 наукових праць (монографії, статті, рецензії, підручники) з філології, лінгвістики, сходознавства, всесвітньої історії, історії України.

Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ 14 жовтня провели наукову конференцію «Українська повстанська армія: історіографічні інтерпретації та національна правда».

Представник ОУН «Держава», завідувач відділу україніки поет Євген Салевич виголосив вступне слово «Українська героїчна поразка як жертва задля порятунку нації». Він подав світоглядні думки про похід української нації в історії, який триває тисячі літ, про похід князя Ігоря на половців, який триває у нашій пам’яті понад вісім сотень літ, і про похід УПА в українській національній свідомості, який триває понад вісімдесят літ. Усе свідоме життя у пам’яті промовця живе образ схрону, де українські повстанці, висліджені московським ворогом, заспівали гімн «Ще не вмерла Україна» і пострілялися. Цей образ відбився в циклі поезій Євгена Салевича «Схрон звіра». Українські героїчні поразки тримають нас в історії: похід князя Ігоря проти половців, Берестечко, Полтавська битва, Крути, поразка Армії УНР, поразка УПА. Тому сутністю таких поразок є принесення жертви задля навернення українського світу, задля українського національного прийдешнього.

День художника відзначили 9 жовтня у відділі україніки презентацією іконописної школи та духовно-мистецького центру при греко-католицькому храмі Перенесення мощей святого Миколая села Відники.

Привітання учасникам презентації виголосив парох села Відників отець Роман Моравський.

Слово про історію мистецького проєкту виголосила керівниця іконописної школи, художниця-монументалістка, іконописиця Наталя Білоус.

6 жовтня у відділі мистецької літератури відбулась презентація на тему «Жінка в мистецтві та культурі».

У заході взяли участь студент Української академії друкарства у Львові, живописець Гліб Рахманян, який детально ознайомив з темою, та переселенці зі східної частини України.

Образ жінки – один з найдавніших у мистецтві. Кожна культурно-історична доба витворила певну систему жіночих образів, які, з одного боку, відображали тогочасні життєві реалії, а з другого – були втіленням естетичних, етичних, соціокультурних та інших норм, стереотипів, фобій та комплексів свого часу. Водночас художні образи жінок є продуктом «погляду» митця, його світосприйняття, його «чоловічої» суб’єктивності. Численні художні образи жінок не залишились без уваги дослідників. Є всі підстави казати про давню традицію описів та інтерпретацій цих образів, зокрема у мистецтвознавстві.