11 серпня у відділі мистецької літератури відбувся вечір «Батько львівських левів» до 110-річчя від дня народження Євгена Дзиндри (1913-1983), українського скульптора, викладача, громадського діяча.

Розпочала захід завідувач відділу Надія Письменна.

Щодня мінімум кілька тисяч львів’ян проходять чи проїжджають повз левів при вході в міську ратушу… Але хіба одиниці з них знають, що відновив їх, зруйнованих під час Другої світової війни, за старими світлинами і однією вцілілою лапою відомий львівський скульптор Євген Дзиндра. Дві фігури левів, які тримають щит із гербом міста, з’явились біля входу до львівської ратуші ще 1880 року... Скульптор, зять митця Петро розповідає, як саме розпочалося відновлення левів після закінчення війни: «Далекого 1946 року молодий скульптор Євген Дзиндра йшов вулицями Львова, з болем вдивлявся у рани, завдані рідному місту війною. Раптом на площі Ринок серед купи каміння він побачив уламок могутньої лапи одного з левів, що раніше стояли перед ратушею. Серце стислося від розпачу – війна знищила символ рідного міста! Який же Львів без левів? Скульптор поставив собі за мету відновити їх. Наступного року за єдиною невиразною фотографією леви були виліплені в глині. На той час почала функціонувати кераміко-скульптурна фабрика, яка виготовляла всю скульптурну продукцію в бетоні. Отож 1948 року перед ратушею постали відновлені леви в цьому матеріалі. І стояли вони на фоні арок».

Учора бібліотеку відвідали гості зі Швеції. Цікавилися розвитком бібліотечної справи в Україні. Оскільки після початку війни по всій Європі різко посилився інтерес до України й українців. Гостей цікавив склад фондів, історія, сучасний стан комплектування, а також проблеми комп’ютеризації каталогів, перехід принципів шифрування видань з ББК на УДК. Гості побували у великому читальному залі, у сховищах, в абонементі, на практиці спробували зрозуміти побудову системи карткових каталогів. До екскурсії, крім директора, долучилися працівники низки відділів – ті, хто можуть порозумітися англійською мовою. Висновок – надалі бібліотекарям варто удосконалювати знання чужих мов. Адже ми йдемо до Європи!

Цього понеділка екскурсоводи вислухали лекцію про людину, яку всі вони знали з книг – автора путівників «Державний історико-архітектурний заповідник у Львові», «Зустрічі зі Львовом», «Львів-Lwów» Володимира Вуйцика.

Володимир Вуйцик (1934-2002) народився в с. Семенівці під Львовом у селянській родині. Батьки, помітивши в дитині художній хист, послали її вчитися до Львова, в художнє училище (нині коледж ім. Труша) на відділ декоративного розпису. Далі хлопець вступив до Інституту прикладного і декоративного мистецтва, однак 1958 р., через скрутну життєву ситуацію, мусив піти з 3 курсу й почати працювати. Роботу отримав у Картинній галереї як молодший науковий співробітник, далі реставратор живопису, врешті керівник майстерні. Тодішнє начальство галереї, в першу чергу В. Овсійчук, сприяли молодому працівникові у подальшій освіті – він заочно вчився у Ленінградському інституті живопису, скульптури й архітектури, стажувався у Всесоюзній реставраційній майстерні в Москві. Основним заняттям Володимира була реставрація живопису, експедиційна робота з виявлення і порятунку шедеврів сакрального мистецтва. В Галереї Володимир пропрацював 10 років, а з 1968 і до пенсії (1998) працював у Львівській міжобласній спеціалізованій науково-реставраційній виробничій майстерні. Його колегами були І. Могитич, М. Гайда, С. Барер, А. Новаківський, І. Лінинський, К. Присяжний, учнями – В. Слободян, О. Бойко, С. Кравцов. Разом із колегами Вуйцик обстежував і описував пам’ятки архітектури в багатьох областях України. У Львові працював у архівах і бібліотеках, складав історичні довідки про храми, житлові будинки, оборонні об’єкти. Також досліджував діяльність архітекторів, малярів, будівничих П. Римлянина, А. Прихильного, Ф. Кульчицького, П. Білянського, Б. Меретина й багатьох інших.